Війна й мир як епопея

Що таке “Війна й мир” ? Це не роман, ще менш поема, ще менш історична хроніка. “Війна й мир” є те, що хотів і міг виразити автор у тій формі, у якій воно виразилося. Л. Н. Толстой У статті “Кілька слів із приводу “Війни й миру”” Толстой, як відомо, заявив, що його добуток не схоже ні на один традиційний жанр – ні на роман, ні на героїчну поему, ні на історичну хроніку.

У сучасному літературознавстві “Війну й мир” прийнято називати романом-епопеєю, і це визначення вимагає спеціальних пояснень. Міркування про жанрову своєрідність толстовського добутку зручно зв’язати з його творчою історією, тобто з історією від народження задуму до написання остаточного тексту В 1856 році Толстої задумав роман, героєм якого повинен був стати декабрист, що вертається із сибірського посилання із сімейством у Росію. До цього задуму письменника підштовхнули реальні події, що нагадали в черговий раз росіянинові суспільству про декабристів. В 1855 році після раптової смерті Миколи І на російський престол вступив Олександр ІІ.

Він, по стародавньому звичаї російських царів, почав своє правління з милосердних учинків. Навесні 1856 року під час коронації він оголосив про прощення декабристів і про дозвіл, якщо вони побажають, повернутися із Сибіру в європейську частину Росії Поява декабристів у московських вітальнях зробило сильне враження на

утворене суспільство: декабристи, що пережили з 14 грудня 1825 року карний наслідок, каторгу, посилання й поселення в Сибіру, виглядали не розбитими, занепалими, жалюгідними старими, як можна було очікувати, але людьми, що зберегли людське достоїнство, ясний розум “і дум високе стремленье” (О. С. Пушкін “У Сибір”). В 1860 році Толстої назвав задуманий роман “Декабристи”. Зберігся початок добутку: із сибірського посилання вертається декабрист Петро Іванович Волхонский-Лабазів, свіжий і міцний старий, що залишився вірний шляхетним переконанням своєї юності Особистість мужнього декабриста, його погляди й характер цікавили автора насамперед.

Старомодний і наївний Лабазів вигідно відрізняється від молодих ліберальних базік, яких зустрічає в Москві і яких автор сатирично протиставляє головному героєві. Таким чином, ознаки соціально-психологічного роману в “Декабристах” очевидний: опис характеру одного або декількох головних героїв (як в “Євгенію Онєгіні”, “Герої нашого часу”, “Обломове”) відбувається на тлі російського суспільного й побутового життя. Написавши три перші розділи, Толстой кинув роботу над романом “Декабристи”, але не залишив задуму добутку про декабриста. Природно, почавши оповідання про свого героя з 1856 року, письменник повинен був звернутися до 1825 року – до самого повстання на Сенатській площі й до підготовки його.

У романі цей період у житті Волхонского-Лабазова названий часом “оман і нещасть”. Відштовхуючись від 1825 року, автор неминуче прийшов до 1812 року, тому що рух декабристів народилося із суспільного підйому, пов’язаного з перемогою у Вітчизняній війні 1812 року Так соціально-психологічний роман про декабристів перетворювався в новий, тепер уже історичний роман “Три пори”, де події першої чверті XІX століття створювали історичне тло (вдобавок до суспільно-побутового тла), на якому зображувався головний герой. Звернувшись до подій 1812 року, Толстой захопився зображенням Вітчизняної війни, і історія із тла стала самостійним предметом опису. Роман нагадував тепер історичний твір, або історичну хроніку, у якій окремі (частки) факти (військові сутички, локальні бої, генеральні бої, військові ради, дипломатична переписка й переговори) вибудувані в строгій хронологічній послідовності, з’єднані в більші (епохальні) події (Вітчизняна війна) і ілюструють сам хід національної історії. При цьому Толстой не забував свого героя-майбутнього декабриста й продовжував розробляти романне оповідання: парубків, як і кращі представники російських націй, бере участь у Вітчизняній війні й намагається осмислити її хід і характер Чим більше автор міркував над Вітчизняною війною й малював її окремі епізоди, тим більше історичний роман-хроніка здобував риси героїчної поеми, що оспівує подвиги героїв в ім’я волі батьківщини й високих ідеалів (зразками героїчних поем уважаються французька “Пісня про Роланда”, російська “Задонщина”, “Россияда” М. М. Хераскова).

Тепер Толстой почав новий варіант свого добутку – роман “Всі добре, що добре кінчається”. У цьому варіанті вже з’являються знайомі по “Війні й миру” персонажі (наприклад, сім’я Ростових), з образа майбутнього декабриста Волхонского-Лабазова вийшло два герої – Пьер Безухов і Андрій Болконский, а головне, у роман входять народні герої й сцени з народного життя. Товстої зображує патріотичну наснагу росіян під час Вітчизняної війни, тобто війни за волю й незалежність батьківщини. Останній варіант – роман-епопея “Війна й мир” – увібрав у себе задуми попередніх варіантів: особисте життя людини, його пошуки гідних ідеалів; дворянське суспільство в першій чверті XІX століття; народ як головний герой історії.

Тобто в “Війні й світі” збереглися жанрові ознаки й роману, і героїчної поеми, і історичної хроніки. З одного боку, герої, головн і другорядні, одержали розгорнуті характеристики в численних епізодах історичного оповідання, можна навіть говорити про діалектика душі головних героїв (Пьера, князя Андрія, Наташи й Миколи Ростових). З іншого боку, Толстой ще раз розсунув історичні рамки свого добутку: від 1812 року він звернувся до 1805 року, від переможної Вітчизняної війни – до невдалого для Росії війні з Наполеоном.

У такий спосіб. Вітчизняна війна стала не початком, а центром, композиційним і ідейним, усього добутку. Розширення описуваної у романі-епопеї історичної епохи свідчило про те, що в автора зложилася загальна філософська концепція, що пояснювала й історію народу, і життя окремої людини Толстой затверджував необхідність злиття (підпорядкування) особистої волі й інтересів із загальної (народної, несвідомої) волею й інтересами.

Героїчний подвиг, геній російського народу у Вітчизняній війні, на думку письменника, позначився в тім, що саме простий народ розуміє суть історичних подій, розрізняє характер Наполеонівських воєн 1805-1807 років і Вітчизняної війни, уміє в критичну мінуту підкорити особистий інтерес національному (загальному) інтересу. Про це свідчить партизанська війна, відмова мужиків продавати французам фураж і продовольство, підпал власних будинків і майна, щоб ворогові не дісталося нічого. Егоїстичні вчинки й корисливі устремління московського губернатора Растопчина, полковника “з Володимиром і Ганною на шиї” (3, 3, XVІ) Берга, генерала Беннигсена, представників петербурзького світського суспільства, які думали себе героями й привласнили собі славу перемоги, потонули в потоці народного непоказного патріотизму. Іншими словами. Товстої підкреслює, що народ творить історію – важлива не історія в народі, а народ в історії.

З’єднання історичних подій із зображенням народного характеру (останній виразився у вчинках простих мужиків, солдат, офіцерів і аристократів Болконских, Ростових, Безухова) зробило з “Війни й миру” національно-героїчну епопею Отже, “Війна й мир” – один з унікальних добутків росіянці й світовій літературі – має неповторні художні особливості, включаючи жанрові ознаки. Будучи романом по основних ознаках (через весь добуток проходить опис доль головних героїв), “Війна й мир” виходить за рамки класичного роману. Твір Толстого можна назвати епопеєю, тому що предметом зображення в письменника стає все російське життя першої чверті XІX століття (державна внутрішня й зовнішня політика, основні шари й численні прошарки російського суспільства, їхні взаємини, їхній побутовий уклад, духовне життя).

Образи героїв розкриваються не самі із себе, а зв’язуються із суспільним середовищем (роман), але багатопланове (епопея) зображення цього середовища, вірніше, національного життя, відтискує образи конкретних героїв на другий план, робить їх окремими, хоча й дуже яскравими, представниками націй В “Війні й світі” присутні ознаки історичної хроніки й героїчної поеми. Автор детально описує хід Наполеонівських воєн 1805-1807 років; загалом реформаторську діяльність комітету Сперанского, чергову російсько-турецьку війну ( 1806-1812); докладно всі етапи Вітчизняної війни – від переходу французькою армією через Німан до вигнання французів з меж Росії. Товстої показує героїзм військ (Бородінський бій, партизанська війна) і моральну красу російського народу, коли російські солдати, партизани, мужики співчувають і допомагають полоненим французам. Цей непомітний, “внутрішній” героїзм свідчить про великодушність націй і тому надзвичайно високо оцінюється письменником. Строго говорячи, жанри, об’єднані у романі-епопеї Товстого, були вже розроблені в добутках різних європейських і росіян авторів Французький письменник В. Гюго вже написав великий соціально-психологічний роман “Знедолені” (1862), у якому долі декількох головних героїв показані на тлі переломних революційних подій.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Війна й мир як епопея

Categories: Шкільні твори

Links