Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Івана Франка “Мойсей”

Поема “Мойсей” написана великим Каменярем майже сто років тому. Та сьогодні, коли Україна стала на шлях незалежності і вже десять років ним крокує, цей твір має гостру актуальність як ніколи. Країна налічує величезну кількість різних партій та об’єднань, які висувають своїх лідерів з їх програмами “за щасливе майбутнє нації”. Кому повірить, за ким піде український народ, знесилений роками соціально-економічних труднощів? Які якості повинен мати той поводир нації, який виведе її на твердий шлях міці й розквіту?
Відповіді на

ці нелегкі питання я знаходив, коли читав Франкового “Мойсея”. Він, як і Шевченкове послання “І мертвим, і живим…”, кличе кожного з нас до роздумів: як жити, якими шляхами йти до щастя, яким вождям довірити свою долю.
У своїй поемі Франко через біблійний сюжет розкриває національні, українські проблеми, подаючи через символи і підтексти роздуми про нелегкий шлях рідного народу до свободи. Я читаю “О Ізраїлю!”, а чую “О Україно!”, бачу труднощі і переживання євреїв, а переді мною постає мій народ. Тому я так уважно придивляюсь і знайомлюсь з образом Мойсея – пророка, поводиря, який прагне
вивести народ Ізраїлю до Палестини – землі обітованої. Це він у ліричному монолозі “Народе мій, замучений, розбитий…” звертається не тільки до ізраїльтян, а й до рідного Франкові народу українського:
О ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судилося! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. Ця віра у свій народ допомагає Мойсею збагнути глибокий зміст і значення священного заповіту Ієгови: необхідно турбуватися не тільки про хліб насущний, головне завдання поводирів – дбати про збереження високого волелюбного морального духу народних мас:
Хто вас хлібом накормить, Хто враз з хлібом піде до гною; А хто духа накормить у вас, Той зіллється зі мною. На мою думку, саме у цьому суцільному й гармонійному злитті вождя з народом вбачає Каменяр найголовніше покликання й найсуттєвішу якість лідера нації. Образ Мойсея був йому духовно близьким. Через нього поет розкрив усі свої якості пророка, який волею Бога має глибше, ніж інші, бачення та розуміння життя, але не має повної підтримки народу, заради якого несе свій подвижницький хрест. Та саме в цьому і полягає сила самовідданого служіння народові, любов до нього і жертовність, розуміння його достоїнств і хиб:
Бо люблю я тебе не лише За твою добру вдачу, А й за хиби та злоби твої, Хоч над ними і плачу. У поемі ми бачимо пророка у різних обставинах, які допомагають багатогранному розкриттю його образу. Ось він, впевнений у своїй святій місії, говорить: “Так з низин тих, мрячних і лячних я хотів їх підвести”. А ось він у самотності та гіркоті від нерозуміння та відсутності підтримки тих, кому він так тяжко добуває свободу. Мойсей постає перед нами не суворим відлюдником, а надзвичайно доброю й милосердною людиною, головне багатство якої – мудра голова, безкорислива любов до свого народу та щирі молитви. Я думаю, що саме таким і повинен бути справжній лідер, поводир нації. Тільки за ним народ може крокувати до щасливого буття спокійно і впевнено, спираючись на його правду.
…Минули роки, змінилися епохи, а ми й сьогодні прислухаємося до Франкового слова. І в цьому – художня сила твору і його невмируща жива енергія.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Івана Франка “Мойсей”