“РОДИ́ЛАСЬ ВЧОРА ТИ” – Луїс де Гонгор (1561-1627)

Іспанське бароко однозначно пов’язане з іменем талановитого поета Луїса де Гонгори (1561-1627) – справжнього майстра сонета, основоположника однієї з найпопулярніших поетичних шкіл XVII ст. В межах цієї школи створювалися свідомо ускладнені поезії. Гонгора говорив, що його “темний” стиль покликаний будити розум читачів, а читання художньої літератури є важкою інтелектуальною діяльністю. Тому, щоб зрозуміти зміст твору, потрібно його кілька разів вдумливо прочитати, намагаючись проникнути у сутність образів і символів, почути мелодію кожної фрази, за вишуканими словами побачити довершені картини.

Луїс де Гонгора часто звертався до теми кохання, жіночої вроди, проте, на відміну від митців доби Відродження, у барокового поета ця тематика викликає не тільки радісно-піднесенні почуття. В сонеті “До троянди” образ пишної квітки (символ кохання, молодості й жіночої вроди) набуває трагічного забарвлення:

Родилась вчора ти – і завтра вмерти маєш.

Хто ж дав тобі життя на цю коротку мить?

Красою сяєш ти, щоб так недовго жить,

Щоб одійти в ніщо – так свіжістю палаєш!

Даремно ти себе надією втішаєш –

Ти маєш одцвісти, як одцвітають всі,

Приреченість лежить в самій твоїй красі,

Бо передчасно ти зів’янеш і сконаєш.

Як не зітне тебе твого садівника,

За звичаєм людським, безжалісна рука,-

Твій цвіт

змітуть вітри, в суворості одверті…

На втіху чи на глум ти маєш розцвісти?

О, не народжуйся, адже зближаєш ти

Хвилиною життя мить неминучу смерті!

У творах поетів Відродження в’янення прекрасної квітки (жіночої вроди) є мудрою закономірністю в природі, яка дає нам час і для втіх юності, і для роздумів старості. У поезіях Луїса де Гонгори та його наступників мотив втрати молодості, привабливості тіла, пристрасності почуттів пробуджує жах не лише перед старістю, але й перед невідворотністю відходу “у землю, в тінь, у порожнечу, в дим”.

Гонгора, співець кохання, як і багато його сучасників, написав чимало і сатиричних творів, сонетів та романсів, в яких з вражаючою відвертістю говорив про потворність реальної дійсності, яка так контрастує з довершеним світом “красивої неправди”.

Як і поети-сучасники, Гонгора звертався до мотиву невідворотності долі, ув’язнення людини у цьому світі. Життя – це пута, які неможливо скинути, а долю неможливо змінити:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“РОДИ́ЛАСЬ ВЧОРА ТИ” – Луїс де Гонгор (1561-1627)