Пісня народу – це душа народу

Колись я почула страшну розповідь і запам’ятала її на все життя. За наказом Сталіна у Харкові зібрали всіх українських кобзарів. Вони заїжджалися звідусіль – сліпим музикантам казали, що їх запрошують узяти участь у першому в Україні з’їзді кобзарів. А потім їх вивезли за місто і там розстріляли.

Так нищили душу українського народу. Адже в усі віки саме пісня не давала українцям забути, що вони – велика і горда нація.

У всі часи пісня в Україні була частиною людського життя, невичерпним джерелом наснаги. Багато діячів культури, науки, мистецтва з різних країн світу вважає її довершеним творінням народного генію, дивом з див світу. З давніх-давен люди виражали свої думки, мрії, почуття в пісні.

Я впевнена, що немає на землі людини, яка б не знала хоча б однієї пісні. Бо вона – вірний супутник і в радісні, і в горі. Наш народ ніколи не забував свою історію. Саме історичні пісні, у яких відображаються різні події: повстання, класові протиріччя, боротьба з ворогами, – дуже поширені в Україні:

За річкою вогні горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили і багатство розграбили.

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

У пісні “Розлилися круті бережечки” розповідається про те, як славних козаченьків узяли в полон. Сумуючи за ненькою-Україною, вони, сповнені рішучості, втекли з неволі додому, інша

історична пісня “Ой на горі да й женці жнуть” розповідає про славних козацьких гетьманів Дорошенка та Сагайдачного. Пісні оспівують славетні подвиги запорізьких ватажків і простих козаків – Івана Гонту, Сірка, тощо:

Ген, поїхав Хмельницький

К Золотому Броду, –

Гей, не один лях лежить

Головою в воду.

Багато пісень присвятив народ різним святам. Люди оспівували прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору врожаю, сподівалися на краще життя.

Український народ склав багато ліричних пісень, в яких виразив біль і смуток, радість і розпач, розповів про кохання і зраду:

Не плач, не плач,

Марусенько,

Не плач, не журися,

Та за свого миленького

Богу помолися.

Народ не забув і своїх найменших слухачів – діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами і бабусі співали лагідні, спокійні і цікаві колискові пісні. З ніжними словами матері передається дитині любов, теплота, духовна чистота і святість.

Люлі, люлі, люлі,

Прилетіли гулі,

Сіли, посиділи,

Знялись, полетіли.

Люлі, люлі, люлі…

Нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. Коли людина співає, вона не може зробити злочин.

Тож нехай завжди лунає щира українська пісня. Нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, кращими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Пісня народу – це душа народу

Categories: Твори на вільні теми

Links