Перший сніг. Твір-опис природи

Осінь Помітно уступає свої права зимі. Ранком зовсім холодно, подекуди лежить паморозь. Удень сонечко начебто й намагається нагріти повітря, але, напевно, не вистачає вже в нього сили. Скрізь відчувається крижаний подих зими. Починаються короткі дні й довгі ночі. Сонце нижче опускається над небокраєм. За ніч на небі зібралося сила-силенна хмар, а ранком, начебто перинки, посипалися з них маленькі сніжинки. Вони, начебто танцюючи, падали на землю й стелилися білою рівною ковдрою. Від цього дивного падіння сніжинок на душі були радісно, тому що от він, зрештою, перший сніг, і якось смутно, тому що це вже певна прикмета, що незабаром почнуться морози. Ранком виглянуло сонечко – і сніг потроху почав танути. Це так завжди буває, адже це тільки перший сніг. Але люди, особливо діти, раді першому снігу. І пригадуються слова Л. Глібова з вірша “Земна пісенька”:

Зимонька-снигурочка, Наша билогрудочка, Не верти хвостом, А бійся тихесенько, Ровненько, гладенько Срібним сніжком

У травні природа своїм пишним розквітом сповіщає нас, що вже недовго залишилося чекати літа. У цю пору особливо яскраво зеленіють рослини, одягають ошатну біло – рожевий одяг фруктові дерева, розкриваючи свої обійми сонячним променям. Повітря сповнене пташиного щебетання, пахощами весняних квітів. І люди рухаються якось живее, дивляться веселіше, перемінивши теплий одяг на легкий яскравий одяг. Оглядаючись навколо, начебто пронизуєшся тією атмосферою радісного очікування, що панує всюди. Адже це пора улюблених всіма весняних свят – Першого травня й Дня Перемоги. Городяни протягом цих днів здебільшого не сидять у своїх будинках, які сталі немов тіснуватими, а вибираються на простір, за місто. Охоче любуються навколишніми мальовничими видами, дихають свіжим повітрям, відпочивають від повсякденних турбот

Саме в цей час зустрічають у лісі гостей його травневі хазяї – сріблисті конвалії. Напевно, немає у світі людини, якого б залишили байдужим ці маленькі тендітні квіточки. Ніжні, граціозні, вони погойдують біленькими голівками на лісових галявинах серед морогу, під лагідним подихом теплого вітру. Прозоре повітря, здається, сповнений легким передзвоном дрібних дзвіночків, які нібито співають якусь чудову невідому пісеньку. Імовірно, це гімн весни, пісня радості, любові й надії. І це вітання світлого травня несуть люди в місто разом з букетиками білих квітів, не бажаючи розставатися з вісниками матінки-природи

Перший сніг. Твір-опис природи