Перші досвіди Пушкіна в області художньої прози (“Повести Белкина”)

Улітку 1827 р. Пушкін починає писати історичний роман “Арап Петра Великого”, а в 1829 р. приступає до прозаїчного роману про сучасність – “Романові в листах”. Обоє добутки залишилися незавершеними.

Разом з тим Пушкін одним з перших відзначив успіх і необхідність розвитку в російській літературі й понести. В 1827 р. Пушкін прямо вказує Погодину, одному з редакторів близького йому тоді “Московського вісника”, що повести “повинні бути неодмінно істотною частиною журналу, як моди в “Телеграфу” .

Розквіту роману в російській літературі передував розвиток повести. З початку 30-х років повість поступово займає провідне місце в прозі журналів і альманахів. Як повістярі висуваються молоді письменники: П. А. Полевой, М. П. Погодин, Н. Ф. Павлов, В. Ф. Одоєвський. Свого розквіту досягає проза А. Бестужева-Марлинского, за словами Бєлінського, “зачинателя росіянці повести”. У Творчості цих письменників переважав романтизм.

Наприкінці жовтня 1831 р. повести вийшли у світло, за свідченням Бєлінського, “холодно прийняті публикою й ще холодніше журналами” Полевої, наприклад, відгукнувся про “Повісті Белкина” як про “про фарси, затягнутих у корсет простоти без усякого милосердя”. Пушкіна все це не збентежило. Збереглося цікаве оповідання про разго злодія поета з одним зі знайомих – П. И. Міллером. Н питання Міллера:

“Хто цей Белкин?” – Пушкін відповідав “Хто б він там не був, а писати повести треба от этак просто, коротко і ясно”

“Повести” з’явилися полемічним відгуком Пушкіна на основні плини сучасної йому російської прози. Поряд із традиційною тематикою із дворянсько-садибного побуту (” Панянка-Селянка”) Пушкін висуває в них демократичну тему “маленької людини”, що випереджає собою “Шинель” Гоголя, глибоким проникненням у характер людини, відсутністю всякого дидактизму “Станційний доглядач” Пушкіна “знімав” вплив сентиментально-дидактичної повісті про “маленьку людину” типу “Бідної Лізи” Карамзина. Ідеалізовані образи, нарочито в дидактичних цілях створені сюжетні ситуації сентиментальної повісті переміняються реальними типами й побутовими картинами, зображенням справжніх радостей і прикростей життя. Глибокий гуманізм повести Пушкіна протистоїть відверненій чутливості сентиментальної повісті. Манірний, що впадає в повчальну риторику Мова сентиментальної повісті поступається місцем простому й нехитрому оповіданню, начебто оповідання старого доглядача про його Дуне.

В “Повістях Белкина” Пушкін виступає й проти романтичного шаблона в оповідальній прозі кінця. 20-х років. В “Пострілі” і “Заметілі” незвичайні прийшли ефектні романтичні ситуації й колізії дозволяються просто й щасливо, у реальній обстановці, не залишаючи місця ніяким загадкам, без мелодраматичних кінцівок, які були так популярні в добутках романтизму. В ” Панянці-Селянці” казавшийся романтичним герой, що носив навіть перстень із зображенням черепа, виявляється простим і добрим малим, що знаходить своє щастя з милою, але звичайною дівчиною, а сварка їхніх батьків, не породивши нічого трагічного, дозволяється добрим миром. Разом з тим Пушкіна залучають і сильних особистостей.

Ще більш полемічна повість “Трунар”. Замість чудесних і таємничих ситуацій романтичних балад і повістей Пушкін використовує невигадливі сновидіння підпилого трунаря. Труни йменуються тут просто “дерев’яними ящиками”, а їхній хазяїн виявляється звичайною людиною, що не володіє ніякими надприродними властивостями. Таємниче стає комічним, втрачаючи весь свій романтичний ореол. У реалістичному зображенні побуту ремісника, що проживає в Никитских воріт у Москві, у вигляді самого Адрияна з його професійними слівцями вже втримується зародок художньої манери майбутньої “натуральної школи”.

В “Повістях Белкина” рельєфно виявилися всі особливості поетики й стилістики пушкінської художньої прози. Пушкіна виступає в них як чудовий новеліст, якому дорівнює доступні й зворушлива повість, і гостра по сюжеті й перипетіям повіяла, і реалістичний нарис вдач і побуту. Художні вимоги до прози, які були формульовані Пушкіним на початку 20-х років, він реалізує тепер у своїй власній творчій практиці: одне необхідне в оповіданні, точність у визначеннях, лаконічність і стислість складу.

Всі сторони життєвого змісту: вдачі, побут, психологія персонажів, побутові деталі – усе дається з надзвичайним почуттям міри. Л. Н. Толстой, оцінюючи прозу Пушкіна, писав П. Д. Голохвостову у квітні 1873 р. ” чиДавно ви перечитували прозу Пушкіна? Зробіть мені дружбу – прочитайте спочатку всі “Повести Белкина”. Їх треба вивчати й вивчати кожному письменникові. Я днями це зробив і не можу вам передати того благодійного впливу, що мало на мене це читання”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Перші досвіди Пушкіна в області художньої прози (“Повести Белкина”)