Переказ змісту оповідання А. П. Чехова “Весілля” (Сцена в одній дії)

У яскраво освітленому залі великий стіл накритий для весільної вечері. Біля стола клопочуть лакеї, за стіною звучить Музика. Через зал проходять гості: Ганна Мартинівна Змеюкина (акушерка), у яскраво-яскраво-червоному платті, і телеграфіст Іван Михайлович Ять, що запекло доглядає за дамою, що на всі його: “Згляньтеся! Згляньтеся!” – відповідає тільки “Ні, ні, немає!” З’являється мати молодої – Настасья Тимофіївна Жигалова й з нею наречений – Эпаминонд Максимович Апломбов.

Вони ведуть розмову оприданом. Жигаловой він

неприємний, бажаючи піти від нього, вона пропонує нареченому краще потанцювати, “чим тривожити її різними словами”. Апломбов відповідає, що він “не Спиноза який-небудь, щоб виробляти ногами кренделя”, і повертає розмова в колишнє русло. Наречений нагадує, що йому обіцяли дати за нареченою, крім усього іншого, два виграшних квитки, але із приданим їх не дали, а тепер з’ясувалося, що квитки закладені

“Вибачите, татап, але так надходять одні тільки визискувачі,- дорікає він тещу. – Я адже це не изэгоистицизма – мені ваші квитки не потрібні, але я із принципу, і надувати себе нікому не дозволю.

Я вашу дочку ощасливив, і якщо ви мені не віддасте сьогодні квитків, то я вашу дочку з кашею знімання. Я людина шляхетний!”

Незадоволений наречений і тим, що на вечорі немає обіцяного генерала, зате серед гостей миготить колишній Дашенькин кавалер, телеграфіст Ять. Настасья Тимофіївна засмучено зауважує: “Эпаминондмаксимович, ще й дня ні, як женився, а вуж замучив ти й мене й Дашеньку своїми розмовами. А що буде через рік? Нудотний ти, ух нудотний!” Телеграфіст Ять продовжує обхаживать Змеюкину, обмахуючи її віялом і благаючи проспівати (“У такого жорстокого створення… і такий дивовижний голос! З таким голосом, вибачте на слові, не акушерством займатися, а концерти співати!..”). Змеюкина кокетує: “Ні, я не в голосі сьогодні. Нате, махайте на мене віялом… Дайте мені атмосфери!.. Дайте мені поезії, захватів!” Осторонь пригощаються батько молодий і кондитер Димба, грек. Жигалов намагається з’ясувати в Димби, що є в Греції такого, чого немає в Росії. З’ясовується, що в Греції є й леви, і тигри, і кашалоти, і навіть такі колежские реєстратори, як Жигалов: “Це в Росії нічого немає, а в Греції є всі”.

Телеграфіст Ять, зігрітий випивкою й закускою, просить слова. На його думку, торжество чудово вдалося, от тільки не вистачає електричного висвітлення. Починається суперечка. Жигалов доводить, що електричне висвітлення одне тільки шахрайство: “… ти давай не вугіллячко, а що-небудь істотне, отаке що-небудь особливе, щоб було за що узятися! Ти давай вогню – розумієш?- вогню, що натуральний, а не розумовий”. Тієї ж думки дотримується Апломбов зі своєю молодою дружиною Дашенькой. Розмова цей почата лише для того, щоб слухачам було незрозуміло й щоб “свою освіченість показати” – уважає молода

Настасья Тимофіївна підтримує її: слава Богу, прожила вона століття без утворення й от уже третю дочку за гарну людину віддає, а кому не подобається, нехай іде до своїм утвореного. Ять необережно натякає на те, що Апломбов женився на приданому, і починається перепалка. Ображений у кращих почуттях наречений показує телеграфістові на двері:

“А ви, пан Ять, хоч і знайомий мені, а я вам не дозволю будувати в чужому будинку неподобства! Дозвольте вам вийти геть!”

Телеграфіст тушується. Він погоджується піти, тільки вимагає віддати йому п’ять рублів, які Апломбов брав у нього в борг торік: ” Вип’ю от ще й… і піду, тільки ви спочатку борг віддайте”. Усіх примиряє новий тост за здоров’я молодих. Свято триває, гості вимовляють тости, п’ють і їдять. З’являється новий гість, Андрій Андрійович Нюнин, з радісним повідомленням, що зараз прибуде замовлений генерал: “Не генерал, а малина. Не піхота яка-небудь, не інфантерія, а флотський! По чині він капітан другого рангу, а по – ихнему, по-морському, це все – рівно, що генерал-майор, або в цивільної – дійсний статський радник.. Рішуче однаково. Навіть вище”. Нюнин розповідає, як довелося вмовляти генерала піти на весілля, розхвалювати йому хазяїнів і нареченого. Незабаром з’являється й очікуваний “весільний генерал” – капітан другого рангу Ревунів-Варт. Новий гість трохи збентежений: він збентежений таким шанобливим відношенням і не розуміє, чому Нюнин кличе його “вашим превосходительством”. Відвівши його убік, старий сконфужено говорить, що капітан другого рангу – це навіть нижче полковника

Сівба за стіл і випивши за здоров’я молодих, Ревунів швидко хмеліє й поринає в спогади про колишню службу. Оскільки старий неяк – до глухуватий, то говорить він зайво голосно:

“Якщо йдучи повним вітром… треба поставити брамселі й бом-брамселі! Отут уже треба командувати: са-линговие до вант на брамселі й бом-брамселі… Тягнуть, чи знаєте, брам і бом-брам – шкоти й піднімають фали…”

Мовлення його, насичена морськими термінами і командами, незрозуміла навколишньої й заважає чути тости інших гостей. Спроби зупинити гучноголосий старого ні до чого не приводять. Нарешті Настасья Тимофіївна не витримує: “Я говорю, постидились би на старості років! Генерал, а потворите!” Ревунів, вирішивши внести ясність, повідомляє, що ніякий він не генерал, а капітан другого рангу, а це по військової табелі про ранги відповідає підполковникові. Настасья Тимофіївна вражена. Вона вимагає повернути їй двадцять п’ять рублів, нібито заплачені Ревунову через Нюнина.

Старий, у жаху оглянувши навколишніх, нарешті все розуміє:

“Ніяких я грошей не одержував! Подите ладь! Яка гидота! Яка низькість! Образити так старої людини, моряка, заслуженого офіцера! Будь це чимале суспільство, я міг би викликати на дуель, а тепер що я можу зробити? (Розгублено) Де двері? У яку сторону йти? Людина, виведи мене! Людина! Яка низькість! Яка гидота! (Іде)”.

“Андрюшенька, де ж двадцять п’ять рублів?”- розгублено запитує мати нареченої. Нюнин: “Отут усе радуються, а ви чорт знає про що! За здоров’я молодих! Музика, марш!”

Свято триває…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ змісту оповідання А. П. Чехова “Весілля” (Сцена в одній дії)