Осінні мотиви в поезії Юрія Клена

Серед багатьох імен інтелігентів-літераторів, справжніх патріотів – ім’я Юрія Клена. Опинившись в еміграції, поет думкою линув в Україну, своєю творчістю звертався до співвітчизників. Але протягом кількох десятиліть залишався для українців майже невідомим.

У сповнені мистецькими пошуками 20-ті роки Юрій Клен належав до групи київських неокласиків. У час національно-культурного відродження він поділяв естетичні настанови Миколи Зерова.

В ранній поезії, написаній російською мовою, Юрій Клен був схильний до асоціативності, символіки.

До осінніх мотивів поет звертався і на початку своєї творчості, проте глибокого осмислення образ осені – осінь природи і осінь людини – набув у творчості Юрія Клена значно пізніше. Якщо рання лірика поета – це переважно пейзажні вірші, то осінні цикли 1929-1937 років мають яскраву філософську спрямованість і відповідають композиційній та естетичній завершеності розділу “Серед озер ясних”.

Образ озера є яскравою ілюстрацією світоглядних і мистецьких настанов поета. Це ідеал гармонії у природі, що переноситься на людське буття. Тому ліричний герой наче сам перетворюється на озеро. Воно

символізує гармонійний зв’язок людини з космосом. Духовний світ ліричного героя формується на “прекрасному шляху самоти” серед “чистих вод”, сонць і зір. Юрій Клен підкреслює творчий характер духовного зростання особистості. “Із хаосу душі створити світ” – означає виявити космічну гармонію і власне земне призначення.

Ліричний герой сприймає осінь як пору духовної зрілості. Це для нього ще й не осінь, а переддень її. Йому поки що тільки уявляється майбутня осінь життя, аналогічна цій порі в природі; така ж щедра, багата на плоди (життєві здобутки), прозора і ясна. Осінь – ще один вияв неподільності всесвіту, складова частина великого кругообігу в природі:

Рясніє овочами сад,

І ти уславиш щастя миті,

І не захочеться назад

До дальніх весен і блакиті.

Коли солодким соком грон

Упоєний у тиші мирній,

Поринеш ти в осінній сон,

Як поле, ліс і сад вечірній.

Ліричного героя сповнює “осіння туга”. Однак це не так туга за щастям молодості, як прагнення благословенного спокою – відчуття повного злиття з довкіллям:

До дна допито радощі і горе.

Життя красу явило знов очам.

І день спадає стиглим овочем

В мої обійми, знесені в простори.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Осінні мотиви в поезії Юрія Клена