“Образ “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель”

Над повістю Шинель Микола Васильович Гоголь працював з 1839 по 1841 рік. Це один з останніх творів петербурзького циклу. У повісті письменник продовжує тему “маленької людини”, бідного чиновника. Вперше ця тема була відкрита О. С. Пушкіним. Гоголь розвиває її в “Записках божевільного”, “Невському проспекті”, “Портреті”. Образ скривдженої людини, який довгий час хвилював його, звучить в “Шинелі” на якійсь найвищій щемливій??ноті, наповнює її величезним соціальним і гуманістичним змістом.

Розповідь у “Шинелі ведеться”

від першої особи. Ми бачимо, що оповідач добре знає життя чиновників. Герой повісті Акакій Акакійович Башмачкін, невеликий чиновник одного з петербурзьких департаментів, принижена і безправна людина. Автор так описує зовнішність головного героя повісті: “низенького росту, декілька рябуватий, декілька рудуватий, трохи навіть на вигляд підсліпуватий, з невеликою лисиною на лобі, зі зморшками по обидва боки щік”. Товариші по службі ставляться до нього без поваги. Навіть сторожа в департаменті дивляться на нього як на порожнє місце. А молоді чиновники підсміюються над ним.

Історія Акакія Акакійовича

Башмачкіна, вічного титулярного радника – це історія спотворення і поступової загибелі людини під владою соціальних обставин. Бюрократичний апарат доводить героя до повного отупіння. Весь сенс його існування зводиться до переписування безглуздих казенних паперів. Більше нічого йому не треба, життя його нічим не зігріте, нічим не прояснене. В результаті Башмачкін перетворюється на друкарську машину, позбавляється будь-якої самостійності та ініціативи. У той же час навіть на дні цієї сплюндрованої душі Гоголь відшукує людський зміст. Його герой намагається знайти естетичний сенс в тому єдиному занятті, яке йому дано: “Там, в цьому переписуванні, йому бачився якийсь свій різноманітний і приємний світ. Насолода виражалася на обличчі його; деякі букви у нього були фаворити, до яких якщо він добирався, то був сам не свій”.

Розповідь у повісті побудовано так, що комічний образ Башмачкіна поступово стає трагічним. Він ходить у старій шинелі, яку не можна починити. Для того, щоб купити нову, він економить: вечорами не запалює свічки, не п’є чай. Він і вулицями ходить обережно, щоб не стерти підметок. Спочатку йому було досить важко звикати до таких обмежень, але потім він якось звик і справа пішла на лад; він навіть привчився голодувати вечорами; але зате він харчувався духовно, носячи в думках своїх лише ідею майбутньої шинелі, пише М. Гоголь.

Нова шинель стає мрією і сенсом життя головного героя повісті. І ось шинель готова. З цього приводу чиновники влаштовують банкет. Щасливий Акакій Акакійович навіть не зауважує, що вони насміхаються над ним. Але щастя Башмачкіна тривало всього один день. Вночі грабіжники знімають з нього шинель. На другий день він з’явився весь блідий і в старому своєму капоті, який зробився ще плачевніше. Він звертається за допомогою в поліцію, але там з ним навіть не хочуть розмовляти. Надалі він звертається до значного чиновника, але теж безуспішно. Зіткнувшись з кричущою байдужістю Закону в особі значної особи, перенісши страшне душевне потрясіння, герой “Шинелі” хворіє і вмирає.

Зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, але для якої все ж таки, хоча і перед самим кінцем життя, майнув світлий гість у вигляді шинелі, ожививши на мить бідне життя, пише Гоголь. Підкреслюючи типовість долі маленької людини, Гоголь говорив, що смерть нічого не змінила в департаменті, місце Башмачкіна просто зайняв інший чиновник. Таким чином, тема людини – жертви суспільної системи доведена до логічного кінця. Але історія життя Акакія Акакійовича має гучне продовження після смерті. Померлий Башмачкін перетворюється на месника і зриває шинелі не тільки з перехожих, але і з самої значної особи. І так лякає чиновника, що той навіть починає краще ставитися до людей. Гоголь навмисне вдається до фантастики, бо вона підкреслено умовна, вона покликана розкрити протестуючий, бунтарський початок, що затаївся у боязкій і заляканій людині, представнику нижчого класу суспільства. Але кінцівка повісті кілька зм’якшується зображенням деякого виправлення значної особи після зіткнення з мерцем.

Основне значення повісті Миколи Васильовича Гоголя для літератури полягає в тому, що він показав у головному герої “маленьку людину”. Він постарався, щоб читач побачив у Башмачкіну не просто дивного, неохайного, морально безликого чиновника, а, перш за все, людину. Вся подальша література так чи інакше спиралася на гоголівську традицію в зображенні головних героїв. Отже, образ Акакія Акакійовича Башмачкіна має дві сторони. Перша – це духовне і фізичне убозтво персонажа, що свідомо підкреслюється Гоголем і виводиться на перший план. Друга – це свавілля і безсердечність оточуючих стосовно до головного героя повісті. Співвідношення першого і другого визначає гуманістичний пафос твору: навіть така людина, як Акакій Акакійович, має право на існування і справедливе до себе відношення. Гоголь співчуває долі свого героя. Він закликає нас бути уважними один до одного і як би попереджає, що людині в майбутньому доведеться відповідати за завдані ближньому образи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Образ “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель”