Низькість Швабрина й честь Гринева


Капітанська дочка розповідає про історичні події кінця 18 століття. Росія охоплена пугачевским повстанням. Але головне для автора не просто розповісти про цю подію, але й показати, як поводяться люди, що потрапили у важку ситуацію. Не випадково Пушкін вибирає епіграфом повести відоме прислів’я: Бережи честь змолоду. Хтось із героїв повести все життя треба цим словам, і вибирає смерть замість зрадництва, а хтось готовий пожертвувати ідеалами й принципами заради порятунку власного життя. Головні герої, навколо яких будується сюжет повести Гринев і Швабрин. Простеживши за їхніми долями, ми зможемо зрозуміти, що таке честь офіцера, людське достоїнство. Повість написана від імені Петруши Гринева. З першого розділу ми довідаємося про його життя до приїзду в Білогірську міцність. Виховання Петруши було довірено гувернерові-французові й кріпакові Савельичу.

Я жив недоуком, ганяючи голубів і граючи в чехарду із двірськими хлопчиськами, – так розповідає воно про своє дитинство. Гринев веде життя молодого джигуна, зовсім не замислюючись про завтрашній день. Але трагічні події, що відбулися з ним у Білогірській міцності, змусили його переосмислити свій спосіб життя, знайти для себе нові цінності. У міцності Гринев знайомить із Олексієм Швабриним. Про його життя читач довідається лише те, що в міцність герой засланий через дуель. Швабрин розумний,


можливо, він одержав гарне утворення, і має такий же перекірливий, неврівноважений характер, як і Гринев. Словом, обоє героя джигуни-недоуки, тільки що випорхнувшие з батьківського гнізда. Однак образ Швабрина чомусь відразу викликає читацьку антипатію

Не випадково й таке прізвище героя Швабрин, вона дуже яскраво розкриває його характер, уміння лицемірити, змінювати своїм принципам, ідеалам. Гринев милий романтик, він жагуче закоханий у Машу Миронову й пише їй вірші в альбом. Реалістичний і розважливий Швабрин сміється й іронізує над своїм приятелем. Однак і він закоханий у цю же дівчину. Між героями відбувається дуель, під час якої Швабрин ледве було, не вбив свого приятеля. Але це лише зав’язка сюжету. По-справжньому зрозуміти характер кожного з героїв допомагають трагічні події, пов’язані з пугачевским повстанням. Це кульмінація повести, і кожний повинен зробити моральний вибір: що для нього важливіше честь або безчестя. На очах у Петруши Гринева відбувається страта добрих простих офіцерів: капітана Миронова, коменданта міцності Івана Кузьмича. Вони відмовляються присягнути Пугачову, уважаючи його злодієм і самозванцем, тому вибирають смерть. Такий учинок гідний теперішнього офіцера. Швабрин же, злякавшись за своє життя, перейшов служити в пугачевское військо. Він думає лише про порятунок власного життя, забуваючи про те, що присягнув на вірність батьківщині, імператриці. Такий учинок недостоин виправдання, хоча інстинкт самозбереження найдужчий у будь-якої живої істоти. Звичайно ж, Петруше Гриневу було дуже страшно. Але він повинен був зробити вибір: присягнути Пугачову, поцілувати його руку або відправитися на шибеницю слідом за капітаном Мироновим

Гринев вибирає друге: Але я віддав перевагу би самій лютій страті такому приниженню. Він не може порушити заповідь: Бережи честь змолоду, не може, як Швабрин, змінити своїй Батьківщині, стати зрадником. Гриневу властиві такі якості, як вірність, шляхетність, відданість своїй імператриці. І доля рятує його від страшної смерті. Пугачов згадав про подарунок заячому кожусі й вирішив помилувати Гринева. В іншому епізоді, коли Пугачов запрошує Петрушу до себе на бенкет, він знову пропонує йому служити у своєму війську. Але й тут Гринев гідно відстоює свої ідеали, свою офіцерську честь і готовий віддати перевагу смерть зрадництву. І тоді розбійник-самозванець починає розуміти Петрушу й навіть симпатизує йому: Але ж він правий! Він людина честі. І не важливо, що він ще молодий, а головне, він не по-детски оцінює життя! Низькість Швабрина проявляється не тільки в епізоді, де він перейшов служити на сторону повсталих. Будь-якими засобами він готовий заволодіти Машею Миронової, намагаючись примусити неї вийти за нього заміж.

Але для дівчини, вихованої сьогоденням росіянином офіцером, таке заміжжя рівносильне смерті. За допомогою Пугачова Гринев звільняє Машу з полону, і такий учинок характеризує його як шляхетного дворянина. Після поразки пугачевского повстання у в’язницю попадають і Гринев, і Швабрин. Але тут знову не обійшлося без доносу. Виверткий Олексій, рятуючи своє життя, обмовляє на свого приятеля. Під час суду вони виявляються віч-на-віч. Але й у цьому епізоді Гринев залишився вірний своїм принципам, не упустив честі й достоїнства теперішнього офіцера. У повісті Пушкіна щасливий кінець. Шляхетність і чесність перемагають низькість і зрадництво. Гринев був звільнений з в’язниці, у фіналі він жениться на Маші. Про долю Швабрина Пушкін не пише, але, як видно, він був страчений за участь у пугачевском бунті. Це справедливе покарання для такої незначної людини. Порівнюючи цих героїв, ми можемо судити про те, яким повинен бути теперішній офіцер. Він ніколи не втратить свого чесного імені, не змінить своїй Батьківщині. Саме так надходили шляхетні люди в усі часи

Гринев одержав виховання в сім’ї відставного військового й сам став офіцером. Петруша м’який і совісний юнак, виконаний самих райдужних мріянь. Для нього верх людського благополуччя служба у гвардії. Однак сама ясизнь розсіює його ілюзії. Після карткового програшу Зурину Гринев випробовує сором. Последовавшая незабаром встре-час вожатим показує, що Петруша гарна людина. Незважаючи на вмовляння Савельича, Гринев дарує вожатому заячий тулупчик зі свого плеча. Служба в Білогірській міцності виявилася необтяжливої, Петруша закохується в дочку коменданта Машу Миронову. Закоханість робить Гринева поетом

Своїми віршованими пробами Петруша ділиться з Олексієм Швабриним молодим офіцером, засланим у міцність за участь у дуелі. Виявляється, Швабрин теж був закоханий у Машу, але одержав відмову. Швабрин намагається очорнити дівчину в очах Гринева, і той викликає його на дуель. Петруша одержує від свого колишнього друга легку рану. Але навіть і після цього Швабрин продовжує заздрити Гриневу, адже Маша і її батьки дбайливо доглядають за пораненим юнаком. Однак незабаром Швабрин одержує можливість помститися. Пугачов кликав всіх бажаючих приєднатися до свого заколотного війська. Швабрин з радістю погоджується: він присягає на вірність самозванцеві. Гринев же, незважаючи на смертельну небезпеку, не змінює військовій присязі й насмілюється заступитися за осиротілу Машу Миронову

Таким чином, суперники в любові й супротивники на дуелі встають по різні сторони барикад. Положення Швабрина все-таки менш вигідно: приєднавшись до Пугачова, він тим самим раз і назавжди поставив себе поза законом. Гринев, якого Пугачов пам’ятає по зустрічі в шляху, розповідає самозванцеві правду про свою кохану, сподіваючись на полегкість із боку проводиря. Цей психологічний бій Гринев виграє, рятуючи себе й Машу. Два офіцери російської армії Петро Гринев і Олексій Швабрин поводяться зовсім по-різному: перший треба законам офіцерської честі й зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гринев і Швабрин носії двох принципово різних мировоззрений. Саме такими їх зображує автор повести “Капітанська дочка”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Низькість Швабрина й честь Гринева

Categories: Шкільні твори

Links