Непримиренне ставлення до бездуховності в оповіданнях Чехова

Відомий російський письменник Антон Павлович Чехов написав багато оповідань. Та я хочу розповісти про “маленьку трилогію” – не три оповідання А. Чехова, які написані в 1898 році: “Людина в футлярі”., “Агрус”, “Про кохання”. Вони пов’язані між собою загальною ідеєю, сюжетом, персонажами.

Головний герой оповідання “Людина в футлярі” вчи гель Бєліков смішний своїм страхом перед життям, намаганням заховати в футлярі і себе, і свої речі: “Він носив темні окуляри., фуфайку, вуха загуляв ватою і, коли сідав на повозку, то наказував піднімати верх”. Думку свою він теж ховав.

Хворобливий страх Бєлікова отруює також суспільну атмосферу і стає активною силою. Він завжди повторює: “Як би чого не сталося”. Він ходить по вчительських квартирах, сидить там не одну годину. Це називалося у нього “підтримувати добрі стосунки з товаришами”. У країні, де владарюють поліцейське шпигунство, донос, судова розправа, де переслідуються жива думка, добре почуття, одного виду Бєлікова було досить, щоб залякати людей.

Бєліков помер від страху перед життям, і ховати його було “великим задоволенням”, як вважає оповідач цієї історії – вчитель Буркін. Хоча життя після поховання залишилось таким, як і було, – “не забороненим циркулярно, але і не забороненим цілком”.

Оповідання все ж не залишає почуття безнадії.

Тут є і сили, ворожі бєліковщині. Це і вчитель-демократ Коваленко, і Буркін, і старий ветеринар Іван Іванович Чимша-Гімалайський.

Іван Іванович – герой оповідання “АГрус” – розповідає про іншого футлярного чоловіка, свого брата Миколу Івановича, який мріяв більше за все на світі мати свою ділянку землі і їсти “не купленими, а свой собственный крыжовник”.

Це був дрібний чиновник. Колись він одружився заради грошей і своєю скнарістю загнав у могилу дружину. Під старість, наскладавши грошей, купив маєток, вирощував свій агрус і насолоджувався ним. Він роз’ївся, вважав себе “благодетелем мужиков”,бо лікував їх від всіх хвороб касторкою і содою, в день свого народження ставив їм піввідра горілки, і вони п’яні кричали “ура”, кланяючись “барину” в ноги.

Іван Іванович розповідає про брата з посміхом, гнівом і тугою. Він каже: “Человеку нужно не три аршина земли, не усадьба, а весь земной шар, вся природа, где на просторе он мог бы проявить все свойства и особенности своего свободного духа”.

Про розбите щастя, про тс, як загинула “тихая, грустная любовь”, та й усе життя милого, інтелігентного чоловіка, говорив Чехов в оповіданні “Про кохання”. Герой твору – поміщик Альохін, людина непогана і розумна – опустився, погрязнув у дріб’язкових хазяйських клопотах.

Він вчинив благородно: присвятив себе турботам про маєток, щоб розплатитися з боргами батька. Та хазяйські турботи стають ще одним варіантом футляру. Замкнуте життя героя в колі сільськогосподарської комерції втрачає сенс. Він духовно гине сам і мимохіть губить життя чарівної жінки – Анни Олексіївни. Вони кохають одне одного ніжно, вірно, вони ніби створені одне для одного. Анна Олексіївна заміжня, але її чоловік, людина добродушна і все ж обмежена, настроєна реакційно, – чужа їй людина.

Однак Альохіну нікуди – не в побутовому, а в моральному розумінні – покликати з собою кохану жінку. “Куда бы я мог увести ее? Другое дело, если бы у меня была красивая, интересная жизнь, рассуждает он, – если бы я боролся за освобождение родины или был знаменитым ученым, артистом, художником, а то ведь из одной будничной обстановки пришлось бы увлечь ее в другую такую же или еще более будничную”.

Мені здається, що в світі Бєлікових нема простору для людських прагнень і поривань. Читач робить висновок, який звучить в словах Івана Івановича: “Видеть и слушать, как лгут… и тебя же называют дураком за то, что ты терпишь эту ложь; сносить обиди, унижения, не сметь открыто заявить, что ты на стороне честных и свободных людей…”

Трилогія Чехова кличе нас до діяльного, духовно багатого життя, вчить, що треба жити інакше, ніж ці герої.

Варіант 2.

“Маленька трилогія”, яку А. Чехов написав 1898 року, – це три оповідання: “Людина в футлярі”. “Агрус”, “Про кохання”. Вони пов’язані між собою загальною ідеєю, сюжетом, персонажами.

Головний герой оповідання “Людина в футлярі” – вчитель Бєліков. Він смішний своїм страхом перед житіям, намаганнями заховати в футлярі і себе, і свої речі. Думку свою він теж ховав. Хворобливий страх Бєлікова отруює суспільну атмосферу і стає активною силою. У країні, де владарює поліцейський сиск, донос, судова розправа, де переслідується жива думка, добре почуття, одного виду Бєлікова було досить, щоб навести на людей страх. Бєліков помер від страху перед житіям, і ховати його було “великим задоволенням”. Хоча життя після поховання залишилось таким, як і було – “не забороненим циркулярно, але і не забороненим цілком”.

В оповіданні, однак, є сили, ворожі бєліковщині. Це вчигель-демократ Коваленко, Буркін, старий ветеринар Іван Іванович Чимша-Гімалайський. Іван Іванович – герой оповідання “Агрус” – розповідає про іншого футлярного чоловіка, свого брата Миколу Івановича, який більше за все на світі хотів мати свою ділянку землі і їсти “не куплений, а свій, власноруч вирощений агрус”. Це був дрібний чиновник. Колись він одружився заради грошей і своєю жадобою загнав у могилу дружину. Під старість, скопивши гроші, купив маєток і вирощував агрус. Він роз’ївся, вважав себе “благодетелем мужиков”, бо лікував їх від всіх хвороб касторкою і содою. А в день свого народження ставив їм піввідра горілки.

Про розбите щастя, про моральне падіння інтелігентного чоловіка розповідає Чехов в оповіданні “Про кохання”. Головний герой – поміщик Альохін, людина непогана і розумна. Він вчинив благородно: присвятив себе турботам про маєток, щоб розплатитися з боргами батька. Але замкнуте життя героя в колі сільськогосподарської комерції стає ще одним варіантом футляру.

Альохін духовно гине сам і мимоволі губить життя чарівної жінки – Анни Олексіївни. Вони кохають один одного. Анна Олексіївна заміжня. Але її чоловік, добродушний і все ж обмежений, – чужа їй людина. Однак Альохіну нікуди – не в побутовому, а в моральному розумінні – покликати з собою кохану жінку. “Куда бы я мог увести се? Другое дело, если бы у меня была красивая, интересная жизнь… А то ведь из одной будничной обстановки пришлось бы увлечь ее в другую”.

У світі бєлікових нема простору для людських прагнень. Трилогія Чехова закликає до діяльного, духовно багатого життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Непримиренне ставлення до бездуховності в оповіданнях Чехова

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links