“Герой нашого часу” – роман психологічний і філософський

Вершина Творчості Лермонтова – соціально-психологічний роман “Герой нашого часу”. Головна дійова особа роману – офіцер Григорій Печорін, прекрасно освічений, багатий молодий чоловік, якого вислали з Петербурга в діючу армію на Кавказ. Епізоди його життя на Кавказі становлять зміст роману, який побудований з п’яти повістей: “Тамань”, ” Максим Максимович”, “Бела”, “Княжна Мері”, “Фаталіст”. Печорін – “зайва людина”. Звернення його незрозумілі оточуючим людям, так як вони мають звичайну, поширену в дворянському суспільстві точку зору на життя. Печорін міг стати блискучим офіцером. Він сміливий, не боїться небезпеки й смерті, у нього залізна воля. Але він не шукає військової слави і не робить військової кар’єри. Свої сили та енергію він витрачає на порожні вчинки. Його життя не має мети, він ставить життя в залежність від випадку, примхливого бажання і перетворює її на гру. Розчарування у світському суспільстві Печорин переносить на все навколишнє. На страждання і радість інших людей він дивиться “тільки у відношенні до себе”. Відкидаючи сучасну дійсність, він захищає тільки свою особисту свободу, свободу своєї волі. Так позначається його індивідуалістична психологія.

Вчинки Печоріна, примушуючи страждати інших, не роблять і його щасливим. Він нещасний і самотній. Його холодний розум невпинно

судить всіх і самого себе. У той же час в його душі живе потреба в любові й співчуття. У ньому кипить енергія, йому хочеться активної дії, він розуміє, що у нього могло бути “призначення високе”. Але додати своїх сил до суспільно-корисної справи в його час було неможливо. Вчинки Печоріна дрібні, кипуча діяльність його порожня і марна. Час поставив його перед вибором: “або рішуча бездіяльність, або діяльність без мети”. Незважаючи на те, що Печорін так і не знайшов головною, гідною його мети в житті – і в цьому одне з джерел трагізму його долі, – було б неправильно стверджувати, що у нього взагалі немає серйозних занять. Одне з них – розуміння природи і можливостей людини. Звідси – нескінченна ланцюг психологічних та морально-філософських експериментів над собою та іншими. Він обдумує свої вчинки, він сам – непересічна особистість, він постійно порівнює свою поведінку з “призначенням високим”.

* Думаючи про свободу як головної для нього цінності, Печорін запитує себе: “Чому мені так дорога вона? Що мені в ній? Куди я себе готую? Чого чекаю від майбутнього? “На жодне з цих запитань у нього немає відповіді, але їх постановка в умовах всебічно закріпаченої Росії кажуть сучасникам, та й не тільки їм, багато про що.

У повісті “Фаталіст” поведінку Печоріна набуває філософське осмислення. Пружиною подій стає суперечка про те, чи визначена заздалегідь доля людини або ж вона вільна у своїх діях. Офіцер Вулич розуміє приречення долі як вираз вищої волі, від якої залежить кожен крок людини, філософським поясненням поведінки Печоріна стає принцип сумніву. Печорін сумнівається у всьому: в існуванні певної завідомо долі, а отже, і вБоге; в необхідності добра як умови людського життя, по всіх моральних цінностях. Це приводить його до висновку, в якому єдиною безперечною реальністю стає його власне “я”. Свободу своєї волі він робить принципом поведінки. Індивідуалізм Печоріна з категорії психологічної переходить у категорію світоглядну, філософську.

Свобода “для себе” обертається та іншим боком – вона спустошує людину, робить її життя безцільної. Така в результаті доля Печоріна, який їде подорожувати до Персії і по дорозі вмирає. Ставлення Лермонтова до Печоріна неоднозначно. Лермонтов приймає мужню критичну думку Печоріна, який руйнує традиційні погляди, його прагнення до дії та утвердження права на свободу. У цьому в умовах епохи реакції виявилися риси справжнього героїзму. Але філософію індивідуалізму (свободи “для себе”) Лермонтов засуджує як марну та соціально небезпечну. Творчість Лермонтова стало етапом у розвитку російської громадської думки. Художні відкриття Лермонтова (нові форми лірики, реалістичний психологічний аналіз, діалектичне розкриття характерів, аналіз філософської концепції життя) проклали дорогу поезії Некрасова, Блоку, Маяковського, прозі Тургенєва, Толстого, Достоєвського.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Герой нашого часу” – роман психологічний і філософський