Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”)

Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя. Раскольников – автор теорії “крові по совісті”, відповідно до якої заради щастя одних людей можна знищити інших. Достоєвський розвиває цю теорію далі, і тоді на сторінках роману з’являються “двійники” Раскольникова. “Ми одного поля ягоди”, – говорить Родіону Свидригайлов, підкреслюючи їхню подібність. Що ж єднає Раскольникова з “сильними світу цього” Петром Лужиним і Аркадієм Свидригайловим? Петро Петрович Лужин був хворобливо марнолюбний і самозакоханий, головний принцип його життя полягав у тому, щоб “возлюбити самого себе, що на світі усе на особистому інтересі засноване”. Економічна теорія Лужина – логічне завершення думок Раскольникова. Не даремно той говорить Лужину: “Доведіть до наслідків те, що ви нещодавно проповідували, і вийде, що людей можна різати”. Аркадій Свидригайлов – натура більш складна. З одного боку, він злочинець, на совісті якого кілька смертей, з іншого боку – він допомагає поховати Мармеладова і влаштовує

долю сиріт. Але що ріднить його з Раскольниковим? Ріднить те, що він також вважає себе неабиякою людиною і також “переступає”. Він нікого не убиває сокирою, але з його вини вмирає його дружина Марфа Петрівна. Свидригайлов не просто егоїст, як Лужин, не просто лиходій. Він ще й цинік, що відкидає всі моральні закони суспільства. Свидригайлов уже по той бік добра і зла. Усі його вчинки і спосіб життя ведуть до виправдання ідеї Раскольникова. От чому вони “одного поля ягоди”. Виходить, що Раскольников хоче захищати знедолених від лужиних і свидригайлових, а його помилкова теорія зближує його з цими людьми. Раскольников не гине, як Свидригайлов, а через страждання і каяття намагається повернутися до людей. Допомагають йому в цьому Порфирій Петрович і “вічна Сонечка”. Вони і є в романі антиподами героя. Соня Мармеладова, як і Раскольников, переступила закон – стала повією, вбила свою душу. Але вона пішла на це заради своїх близьких і вчинила злочин проти себе і своєї совісті. Раскольников вирішив, що йому “все дозволено”, і вчинив злочин проти старої-лихварки та її сестри Лизавети. Раскольников терпить докори сумління не тому, що вбив безвинних, а тому, що виявився слабким, “вошею”, “твариною тремтячою”. Порфирій Петрович, слідчий, розумний і тонкий психолог, спростовує теорію Раскольникова про сильні особистості. І якщо “вічна Соня” привела героя до “явки з повинною”, то Порфирій Петрович переконав Родіона в тому, що “можна втекти від закону, але від себе втекти не можна”, що моральні муки сильніші фізичних. І якщо людина вчинила злочин, вона повинна пройти через ці муки. Муки Совісті. Двійники і_ антиподи Раскольникова підкреслюють складність і суперечливість його натури. Його душа розколота. У ній йде невпинна, боротьба темного і світлого, доброго і злого. Достоєвськии переконливо показав нам, що навіть закінченим грішникам, пропащим можна знайти своє місце в житті. Великий гуманіст показує в романі шлях до спасіння загубленої душі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”)

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links