Зображення селянства у повісті І. Франка “Перехресні стежки”
Як часто у різних творах, торкаючись питання про селянство, говорять про Мого бідність, темноту, “забитість”! Але ж це позиція хибна, бо в ній зверхність до простих людей. Саме цього погляду на селянство немає у Франка. Очима головного героя твору Євгенія Рафаловича він бачить мудрість, розсудливість селян, їхня дотепна мова вражає образністю і живою думкою. Особливо яскраво це видно під час віча, коли люди, “про яких, судячи з їх зверхнього вигляду, всякий сказав би, що ледве вміють дорахувати до п’ятьох, нараз ииявляли себе неабиякими
Отож не жалістю до вбогого була любов Рафаловича до селянства, а актом поваги і обов’язку сина свого народу. Про це він і говорить: “Вихований, вигадуваний хлібом, працею і потом свого народу, …повинен своєю працею, своєю Інтелігентністю відплатитися йому”.
Саме тому усі папери веде Рафалович українською мовою і так само у суді юворить тільки по-українськи, бо так усе зрозуміло народові. Це його мова, ірозуміла з дитинства. І це мова тисяч селян, яких заганяють у глухий кут невігластва, використовуючи для цього ще й чужу канцелярську мову. Рафалович добре розуміє це, і ставить за мету свого життя служіння народові. Він для Єв генія не безлика маса, а живі прекрасні люди, що всотали велич і красу сво землі, мудрість предковічних законів, а ще “гумор, що блискає, мов огники попелу”.
Отож особливістю зображення селянства у повісті “Перехресні стежки” є ре алістичне відображення справжнього становища селянства у суспільстві і шля виходу з нього, з цієї скрути за допомогою народної інтелігенції.
Назва повісті багато в чому символічна. “Перехресні стежки” – це усе жит тя людини, яке перехрещується з іншими, це перехрестя інтересів, думок і надій героїв.
Герої Франка далеко не ідеальні. Вчинками різних людей керують різні мо-І тиви, бо й люди не однакові. Так, благородним й близьким до людей зображено отця Зварича. На відміну від традиційного в літературі образу священика-ха-барника, отець Зварич – справжній пастир, духовний отець для своїх парафіян, їхній порадник і помічник. Євгеній Рафалович дуже цінує його дружбу і звертається за порадою до нього. Але от що цікаво і чого не було у творах інших ав-і торів – Франко показує, як може розумна людина йти на компроміс, коли це вигідно, навіть зі своїми ідейними противниками, при цьому не поступаючись своїми принципами. Так, Рафалович користується допомогою лихваря Вагаана, хоч і не знає достеменно, чому той це робить. А ось пан бурмістр, що прагнув поразки Брикальського, допомагає Рафаловичу провести селянське віче – надає приміщення, обхитривши пана старосту.
Що це? Просто перехрестя інтересів. Просто такі перехресні стежки у цьому житті. На диво сплітаються вони, тчуть полотно людської долі з любові й ненависті. Так перехрестилися долі Рафалови-ча, котрий кохав Регіну і недолюблював жорстокого свого домашнього інструктора Валеріана Стальського. І так вже – доля розпорядилася, що його кохання ніби поглинула ненависть Стальського, який одружився з Регіною. Чи такі вже випадкові перехрестя людських доль? А може, людина за все в житті розплачується, і особливо за ненависть, відразу, недобрі вчинки. Так сталося з багатьма іншими героями повісті. За вбивство Вагмана Шпадельський розплатився втратою розуму, тяжкою хворобою, а Шварца викрив він же, коли його, зрадженого Шварцем і покинутого напризволяще у Берліні, привезли додому. З безлічі заплутаних перехресних стежок людської жадоби, ненависті, заздрощів ледве вдалося виплутатися ні в чому не винному Рафаловичу. Але й це тільки на якийсь час. Бо життя людське триває, і кожному через усе життя доведеться розплутувати проблеми, оцінювати перехрестя інтересів і знову й знову перехрещувати свою життєву стежку з безліччю інших.
Таким є зміст назви повісті І. Франка “Перехресні стежки”. Повісті сучасної й актуальної з огляду на ідею відшукання компромісу серед численних перехресних стежок суспільних і людських інтересів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)