Зображення селян у збірці Івана Тургенєва “Записки мисливця”
Збірка нарисів “Записки мисливця”, завдяки якій ім’я І. С. Тургенєва стало широко відомим у літературних колах, вийшла 1852 року. Книга викликала широкий суспільний резонанс: гнівний осуд з боку прибічників кріпосництва і схвалення передовими колами російської інтелігенції.
О. Герцен з приводу книги писав: “Ніколи ще внутрішнє життя поміщицького будинку не виставлялось на загальне висміювання, ненависть і зневагу”. Ці слова найбільшою мірою стосуються оповідань “Бурмістр” та “Два поміщики”.
Із великою прихильністю
Чудовий твір “Біжин луг” захоплює колоритними постатями дітей. Письменник передає мовою хлопчиків яскраві фольклорні оповіді, показує, як у селянському середовищі міфологічне мислення витісняєть ся елементами реалістичного світосприйняття.
Поетичне відтворення мандрівного паломництва як втечу від кріпацтва зображує Тургенєв у нарисі “Касян з Красивої Мечі”.
Письменник змальовує селян не тільки як покірливих рабів. У нарисі “Відлюдник” Тургенєв відтворює зростання незадоволення
Нарис “Живі мощі” був уперше надрукований у збірці “Складчина” на користь потерпілих від голоду селян Самарської губернії. Письмен ник показує мученицьке життя жінки-каліки, здатність її з християнсь кою покірністю і терпінням приймати тяжку долю і нести свій хрест.
Тургенєв уперше в російській літературі з великою художньою правдивістю показав багатство народної душі, талановитість простого народу, мужні характери людей, здатних зберегти почуття власної гідності, прагнення розвиватися, віру в краще життя. Читача приваблює широко відтворене життя суспільства, яскрава галерея чоловічих, жіночих та дитячих образів.
Письменник зображує “почуття природи”, сприйняття її людьми неписьменними і виявляє, що почуття у них таке ж сильне й красиве, як і у освічених людей, до яких належить оповідач. “Записки мисливця” – книга, яка приваблює читача вишуканістю мови – живопис ною і музичною.