Зображення радянської дійсності часів сталінізму в романі В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне” ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО
ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО
Зображення радянської дійсності часів сталінізму в романі В. Винниченка “Слово за тобою, Сталіне”
Роман “Слово за тобою, Сталіне” – один з передостанніх творів В. Винниченка. Старіючий письменник написав вирок не конкретним людям, не одній історичній особі, а цілій системі тиранії, величезній імперії жаху та зради.
Герої роману – сім’я Іваненків. Три брати, які працюють на СДБ, і четвертий, що гниє в таборі за опір тому звіру, перед яким схилилися інші родичі. П’ятнадцять років брати не бачились,
Винниченко малює різкими, навіть утрируваними рисами суспільство суцільного доносу. Під страхом страти зобов’язують сина стежити за батьком, матір – за дочкою, чоловіка – за дружиною. Зашугані “радянські громадяне” присягаються у вірності системі, навіть наодинці
Змальовуючи країну тотального страху, Винниченко вдається до типового прийому: відправляє головного героя у мандри. Щоб довести лояльність до влади, Степан їде шукати “термітів”, і перед читачем виростає інший бік тоталітарної держави. Усюди – злидні, ненависть, прокльони. Підпілля немає, але більшість – “терміти” в душі, жадаючі загибелі системи. Але вони безсилі. Одні проклинають, інші висміюють в анекдотах, є навіть колоритний персонаж, що намагається вбити Сталіна чорною магією. Та все це – у таємниці. На виду – відданість вождю, боротьба із “шпигунами”, яку несподівано відчуває на собі бідний Степан, що втратив документи.
Пошуки “термітів” привели до сумних висновків. Степан Іваненко після роздумів віддає нотатки покровителю – таємничому Дев’ятому. Той готує доповідь, з якою виступає перед Сталіним. У цій доповіді головний висновок: “Страх не може давати певності нікому”, а без певності не буде волі до боротьби, гине дух народу.
Доповідь не має видимих результатів. Сталін пропонує “обміркувати”. Але коли це буде і які будуть висновки – невідомо…
Роман “Слово за тобою, Сталіне” – гостре, реалістичне, хоча і трохи гротескне зображення тоталітарної системи “у розрізі”, так, що ми бачимо всі її шари від верху до низу. І це вирок усякому володарю, в якого немає людяності, і усім людям, що миряться зі своїм страхом. Недарма на останніх сторінках Дев’ятий каже: “Я ліквідував страх… і тепер я маю розкіш правди”.
Винниченко все життя знав: правда не живе в терорі, щастя не буває без правди. Роман “Слово за тобою, Сталіне” – і попередження, і висновок із власної та державної історії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)