ЗНАВЕЦЬ ТАЄМНИЦЬ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ
ЗНАВЕЦЬ ТАЄМНИЦЬ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ
Ф. Достоєвський є одним із геніїв людства. Сила його творів полягає у висвітленні тих філософських і моральних проблем, які в XIX ст. ще тільки зароджувалися. Саме у зв’язку з Достоєвським говорять про пророчу місію літератури, про передбачення, випередження письменниками XIX ст. майбутніх кризових явищ гуманітарного характеру, таких як втрата ціннісних орієнтирів, сенсу життя, віри, посилення егоїстичного начала особистості, насильство в його найжахливіших формах. Усе це, на жаль, стало реальністю для світу
З ім’ям Достоєвського пов’язане мистецтво високої інтелектуальної напруженості, філософського розмаху, витонченого психологічного аналізу внутрішнього світу особистості. За силою проникнення в таємниці буття, за масштабністю порушених універсальних загальнолюдських питань російського письменника порівнюють з Данте, Шекспіром, Сервантесом, Руссо, Гете. Загострена увага до людини в усіх виявах її праведної і грішної натури, надія на відновлення людського навіть у найпримітивнішому, пропащому індивідуумі визначають авторську
З плином часу стає дедалі очевиднішою думка про те, що Достоєвський не “жорстокий талант”, не “злий геній наш”, як писала про нього критика XIX – початку XX ст. Суть його творчості лаконічно й точно висловив М. Добролюбов, визначивши як спільну рису всіх творів письменника “уболівання за людину”. Творчість Достоєвського є одним із стимулів розвитку екзистенціалістської філософії, етики та естетики XX ст. Грунтовно висвітлені ним теми трагічної самотності людини, “розірваної”, суперечливої свідомості й підсвідомості зумовили розвиток літератури в новому напрямку. Від Достоєвського йшли у своєму розумінні катастрофічного стану світу російські (М. Бердяєв, В. Соловйов, Л. Шестов, В. Розанов, Д. Мережковський) і західноєвропейські письменники-філософи (Т. Манн, А. Камю, Ж. П. Сартр, Г. Белль). Достоєвський відкрив нові шляхи в мистецтві, новий тип художньої свідомості. Під його пером реалістичний російський роман 40-70-х років ХІХ ст. набув рис універсального філософського дослідження світу й людини.
Сміливий експериментатор, новатор, Ф. Достоєвський, за словами відомого літературознавця М. Бахтіна, здійснив “Коперників переворот” і в царині жанрів, ставши творцем проблемного ідеологічного поліфонічного роману – тобто роману, у якому “голоси” героїв набувають рівноцінного, автономного й незалежного від авторської точки зору звучання. У світовій літературі з’явився новий герой – носій філософської ідеї чи навіть цілісної філософської теорії, яку він перевіряє ціною усього свого життя, випробовуючи на собі облагороджуючу або згубну дію тих чи інших теоретичних концепцій. Герой Достоєвського проходить усі кола Дантова пекла в пошуках відповідей на “прокляті питання” людського існування. Він відчуває універсальні й загальні питання як глибоко особисті, як такі, що вимагають нагального розв’язання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)