Знайомлячись із творчістю Михайла Шолохова
Я завжди був упевнений і не переконував, що навіть самий маленький оповідач може містити в собі величезний зміст, хвилювання й трепет автора. “Донські оповідання” не стали виключенням. І тут я знайшов про, що й очікував побачити, а саме, теперішнє життя, реальність і схвильований голос автора. Написання оповідань збіглося з важким для нашої батьківщини революційними й післяреволюційними роками
И тому цілком очевидно, що Шолохов, надивившись крові, болю й страждань російської людини, буде намагатися як можна реалистичней і яскравіше
Написаний він був в 1927 році, у післявоєнні роки, у період установлення нової влади. І тут ми не
И автор ставить його в сложнейшую ситуацію: вибір між відданістю Батьківщині й вірністю своїм родичами. Зміст оповідання, всю гостроту й напруженість подій, всю складність взаємин Шолохов розкриває зустріччю й подальшими діалогом Гнат зі своїм двоюрідним братом Володимиром. Навіть майстерність автора буквально захоплює: Гнат довідається про те, що його брат служив у контррозвідці в білих. І перед ним виникає сложнейший психологічне питання й вибір. По роду своє діяльності він зобов’язаний здати його, але, з іншого боку, цей людина його кревний родич.. і Гнат зробив свій вибір:
– От що, Володимир… Я вирішив умолчать – Спасибі…
– Сподіваюся, цим вичерпаний наша розмова? – Спасибі, Игнаша!..
Я знав, що ти не станеш Іудою…. Це тиша кульмінація їхнього діалогу. Гнат усе таки віддав данину родинним зв’язкам і не став доповідати про Володимира…
Мені здається, що позиція Шолохова тут так само неоднозначна, як і сам вибір. З одного боку, він засуджує Гната, називає його “м’якотілим” (звідки й назву оповідання), але, з іншого боку, вона чимсь виправдує свого героя. І по схвильований голос не може визначитися, хто правий, хто а винуватий. І мені здається, Шолохов залишив Ушаков на обговорення читача. Адже кінцівка оповідання залишається відкритої. Невизначеність позиції автора ще більше підсилюється зі словами Володимира: “У наш час не тільки двоюрідному братові, але й батькові рідному довіряти не можна”.
Що стосується мене, то я повністю підтримую Ушакова. На його місці я надійшов би точно так само, я вважаю головне – це сім’я, адже саме сім’я завжди й у будь-якій ситуації тебе підтримає, може й направить на шлях істини, чого не завжди можна чекати від нашої влади… От таким “схвильованим голосом” Михайло Шолохов написав оповідання “м’якотілий” і таким же голосом говорить нам про той страшний час, про те, як не повинне бути й змушує нас задуматися над цим