Значення художньої спадщини В. Г. Короленка. Гуманістична спрямованість його творів. Поєднання романтичних та реалістичних тенденцій в оповіданнях та повістях письменника (“У поганому товаристві”, “Сліпий музикант”, “Ріка грає”, “Ліс шумить” та ін.)
Значення художньої спадщини В. Г. Короленка. Гуманістична спрямованість його творів. Поєднання романтичних та реалістичних тенденцій в оповіданнях та повістях письменника (“У поганому товаристві”, “Сліпий музикант”, “Ріка грає”, “Ліс шумить” та ін.).
Народившись в Україні (у м. Житомирі), провівши иа українській землі роки навчання (у Житомирській гімназії та Рівненській реальній гімназії) й останні два десятиліття свого життя (у Полтаві), з дитячих літ полюбивши українську мову, українські пісні й вірші Т. Г. Шевченка,
Відомо, що наприкінці 1870-х років
Про те, що Т. Г. Шевченко мав для В. Г. Короленка велике особистісне значення, свідчать згадки про нього в щоденниках митця, які він не припиняв протягом усього свого життя. У щоденнику за 1898 рік уміщено цитату з листа Т. Г. Шевченка до В. А. Жуковського про заборону малювати, а далі письменник розмірковує про важку долю українського поета й про свої поневіряння: “Тепер багато хвалять царя-лицаря! А поміж тим, кожна нова риса – то риса нової жорстокості, якоїсь кам’яної й тупої! Мало вислати в солдати, мало підкорити людину суворому режиму в жахливих умовах. Треба ще забрати в неї улюблене заняття, яке є в неї навіть у в’язниці, треба заборонити найбільш невинне, навіть найкорисніше заняття тільки тому, що людина його любить. Я на засланні і у в’язниці навчився малювати з натури. А Шевченко був справжній митець. Що ж то була, мабуть, за мука!..” .
В. Г. Короленко глибоко знав і вивчав біографію і творчість Т. Г. Шевченка. У 1901 році, до сорокаліття з дня смерті українського поета, він надіслав до редакції журна – лу “Русское богатство” статтю “Матеріали до біографії Шевченка”, у якій змалював деякі моменти перебування українського митця на засланні, посилаючись на документи, знайдені в Уральському архіві (В. Г. Короленко працював там над матеріалами щодо пугачовського бунту для роману “Набіглий цар”). Стаття вийшла в лютневому номері журналу “Русское богатство” за 1901 рік.
На початку 1917 року В. Г. Короленко написав брошуру “Війна, вітчизна й людство (листи про питання нашого часу)”, яка у вересні того року стала виходити друком у багатьох містах і викликала великий інтерес серед різних верств населення. У праці висловлено ставлення письменника до першої світової війни й до революційної ситуації 1917 року. Письменник передчував кривавий розвиток подій унаслідок національного й політичного розбрату в державі, нерозвиненості суспільної свідомості, моральної неготовності народу до суспільних змін. В. Г. Короленко попереджав, що Росія опинилася “поміж двома безоднями”. В. Ленін негативно оцінив брошуру письменника в листі до М. Горького, назвавши В. Г. Короленка “міщанином, котрий перебуває в полоні буржуазних забобон”.
Думки про майбутнє вітчизни, про долю людини в період революційних потрясінь звучать у щоденниках В. Г. Короленка 1917-1921 років. Письменник уважав, що в лютому, а потім у жовтні 1917 року відбулися спроби державних переворотів, згубних для суспільства. Митця турбувало, що вся країна опинилася у вогні міжусобиць. Полум’я, що розгорілося в Росії, В. Г. Короленко назвав “кривавим” і “жорстоким”. Він критично ставився до політики більшовиків. У газету “Народное слово” він надіслав телеграму із засудженням насильства. Уже в 1917 році В. Г. Короленко побачив жахливі наслідки політики більшовиків, що позначилися на психології людей. У щоденниках митця розкрито зрушення, які відбулися в свідомості народу. Психологія революції – окремий предмет дослідження письменника.
Отже, світле ім’я Т. Г. Шевченка російський письменник-гуманіст В. Г. Короленко проніс через усе своє життя. Образ Т. Г. Шевченка та його твори дали поштовх для формування художньої свідомості митця, а також його громадянської позиції. Т. Г. Шевченко в уявленні В. Г. Короленка постає захисником народу і виразником його віковічних прагнень, мужнім борцем за свободу і невтомним трудівником на благо вітчизни. Особливо підкреслював В. Г. Короленко значення спадщини Т. Г. Шевченка для розвитку української літературної мови. Форми рецепції Шевченкового доробку в творчості В. Г. Короленка різноманітні: епіграфи, цитування (пряме й непряме), коментар, алюзії, ремінісценції, образи, мотиви тощо. Усе це свідчить про те, що Т. Г. Шевченко мав великий уплив на ідейні та естетичні погляди В. Г. Короленка, котрий відчував глибокий зв’язок з Україною та її культурою. Невипадково в некрологах, що з’явилися в 1921 році на смерть В. Г. Короленка, його називали не тільки “великим гуманістом” і “захисником людей”, “борцем за свободу” і “людиною майбутнього”, але й “Великим Українцем”. Сучасник письменника Г. Коваленко писав: “Безпідставні всі нарікання й жалі, чому він не був українським письменником? І з другого боку, – пам’ять і честь, і славу його зневажать ті, що хотітимуть використати його славетне ім’я для боротьби з українською культурою. У мирі і добрій згоді він з поступовим українством жив і почив, і земля українська прийняла його прах. Нехай же ніхто не наважиться руйнувати і плямити той мир і згоду довіку”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)