Значення творчості Гоголя для російської літератури
Нещадна правда, сказана Гоголем про сучасному йому суспільстві, гаряча любов до народу, художнє досконалість його добутків – все це визначило ту роль, що зіграв великий письменник в історії росіянці й світовій літературі, у твердженні принципів критичного реалізму, у розвитку демократичної суспільної самосвідомості. Опираючись на творчі завоювання своїх славних попередників (Фонвізіна, Грибоєдова, Крилова, Пушкіна), Гоголь прокладав нові шляхи в літературі, продовжуючи й розвиваючи її чудові традиції: зв’язок з життям, народності,
У науці останнього років всі частіше виникають сумніву в справедливості суджень видатного літературознавця М. М. Бахтина про те, що сміх Гоголя – це “чисто народно-святковий сміх”, нічого загального не має із сатирою. Тим часом більшість творів Гоголя, як показав у спеціальному дослідженні Д. П. Миколаїв, тією чи іншою мірою перейняті сатиричним пафосом. Гоголь гостро відчував протиприродність всіх існуючих тоді соціально-суспільних форм життя, їхню антигуманістичну сутність. Цей критичний напрямок виростало в Гоголя з віри в безмежні духовні можливості особистості, з подання про закладені
Поняття Про ідеал існувало й у романтичній літературі. Але там ідеал часто сприймався як недосяжна мрія, протипоставлена дійсності. У Гоголя ж ідеал не відірваний від реальності, він сприймається письменником як життєва норма, що існувала в минулому (“Тарас Бульба”) і, отже, можлива й досяжна в сьогоденні. Звідси виникає й сила сатиричного заперечення, органічно зв’язана з жагучим бажанням засобами художньої літератури домогтися якнайшвидшого досягнення суспільного блага, затвердити високе призначення людини, допомогти йому позбутися від усього того, що може привести до моральної загибелі
Суворі й мудрі уроки Гоголя, настільки важливі й потрібні нам сьогодні,- це уроки любові до Батьківщини, поваги й замилування її історією, природою, людьми, це застереження про ту грізну небезпеку, що несе із собою втрата моральних критеріїв, бездуховність, що завжди супроводжує набувачів, хижаків, людей, поглинених погонею за чинами або багатством, далеких високих духовних інтересів. Безсмертна творчість Гоголя збагатило принципи художнього відображення дійсності, розкрило невичерпні можливості використання в реалістичній літературі гротеску, фантастики, символіки. “Діапазон Гоголя був безмежний,- писав М. Т. Рильськ.- Не тільки сміх, але й моторошна фантастика “Страшної помсти” і “Вечора напередодні Івана Купали”, і героїчна патетика, патріотична врочистість “Тараса Бульби”, і поетична співучість “Травневої ночі”, і глибока схвильованість “Портрета”, і гротескність “Носа” – одного із самих фантастичних і самих реалістичних добутків світової літератури, і безмежна жалість до бідної людини, що так сильно виявилася в “Шинелі” і що знайшла своє продовження й у ранні (та й не тільки ранніх) творах Достоєвського, і у творчості Тургенєва, Лєскова, Гліба Успенського, Гаршина, Чехова”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)