Значення символічних снів Гриньова в “Капітанській дочці” О. С. Пушкіна і Раскольникова в “Злочині і покаранні” ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ
ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ
Значення символічних снів Гриньова в “Капітанській дочці” О. С. Пушкіна і Раскольникова в “Злочині і покаранні”
Ф. М. Достоєвського
Как океан, обьемист шар земной,
Земная жизнь кругом обьята
Снами…
И бездна нам обнажена
С своими страхами и мглами…
Ф. Тютчев
Є в нашому житті час, коли ми не належимо собі, коли нами грають таємничі і незбагненні сили, породжені Космосом і Хаосом. Цей час – час сну, коли душа відривається від тіла і живе своїм
Сон літературного героя – це частина історії його душі. Разом з пушкінською Тетяною ми біжимо в її сні таємничим лісом до дивної хатинки, де “напівжуравель і напівкіт”. І впізнаєм її російську душу, наповнену казками і переказами “простонародної давнини”. Разом з Катериною Островського ми летимо з “темного царства” Кабанихи і Дікого у яскравий світ мрій. Разом з Обломовим ми потрапляємо в застійний рай сплячої Обломовки. Разом із Вірою Павлівною ми бачимо в її снах втілення заповітних мріянь великого утопіста М. Г. Чернишевського.
Які ж безодні відчиняють нам
Гриньов, відірваний від татуся і матусі, звичайно, бачить у сні рідний маєток. Але все інше… Замість батька – бородатий вожатий. Сокира в його руках. Криваві калюжі. Петруша бачить прийдешні події і свою роль у них. Він стане свідком кривавого побоїща, він буде намагатися йому протистояти. Він зрідниться з ватажком бунту – цим страшним бородатим вожатим, що стане йому посадженим батьком. Якщо сон – знак, то сон Гриньова – знак долі.
Таким знаком застереження міг би стати для Родіона Раскольникова його перший сон. Лякаючись самого слова “убивство”, він увесь час запитував себе: “… І хіба о буде?” Він сумнівався, чи готовий учинити гірше з насильств над живою істотою. І в сні маленький Родіон, що плаче над замученою п’яною юрбою конячкою, ніби говорить дорослому Родіонові: “Не убий!”. Прокинувшись, Раскольников запитує себе: невже він візьме сокиру і стане бити по голові? Але, на жаль, цей сон не довів герою Ф. М. Достоєвського, що убивство огидне людській натурі. І отут мені згадалося “добре ставлення до коней” В. Маяковського. Та ж юрба, яка сміється над конякою, що впала, ті ж сльози живої істоти… І своєрідне бачення поетом гуманізму:
.. .все мы немножко лошади,
Каждый из нас по-своему лошадь.
Але Раскольников знаходить для старої лихварки інше слово – “воша”, із вошей найнепотрібніша. І сниться йому сон, ніби б’є і б’є він сокирою по голові стару, а вона регоче і регоче. Родіон і до сну готовий її іншим разом убити б, якщо б очунялась.
Чому він так багато думає про неї? Дійсний герой його теорії (“пророк”, Наполеон) не думає ні про яких старих. Він поставив би поперек вулиці батарею і “дув би в правого і винуватого”, не зазнаючи докорів совісті. А раз Родіонові сниться стара, значить, у нього муки сумління; виходить, “слабак”, “твар тремтяча”. От цього і не може простити Родіон лихварці. Якщо ці сни відображали боротьбу, що відбувається в душі героя, то в останньому сні Раскольникова ми чуємо самого Достоєвського, який полемізує з тими, хто покладається в пошуках гармонії світу на перетворюючу силу ідей. Ці ідеї снилися Родіонові у виді трихін, мікроскопічних істот, наділених розумом і волею. Гніздилися вони в головах людей.
Найстрашнішим для Достоєвського було те, що заражені цими трихінами вважали себе самими розумними і непохитними у своїй правоті. Письменник не приймав того, що істина могла бути породжена з голови, а не із серця. І тому заражені трихінами люди не знали, що є добро, що є зло, і вбивали один одного з безглуздою розлюченістю в ім’я торжества істини.
Цей сон Раскольникова відкриває перед нами заповітну думку Ф. М. Достоєвського проте, що врятує світ не блискуча ідея, а моральне перевиховання людства.
Чому в книзі Ф. М. Достоєвського так багато хворобливих снів? Сон Гриньова в Пушкіна задає трагічну тональність подальшій розповіді. Достоєвський снами свого героя не тільки збільшує загальний похмурий фон книги, але і сперечається, сперечається, сперечається. Чому ж так? Я думаю, розгадка в тому, що “Капітанська дочка” – це книга про історичну трагедію, яка була, а “Злочин і покарання” – застереження про історичну трагедію, яка може бути.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)