Значення літописання для нащадків. “Повість минулих літ”
Літопис… Літописець… Літописання… Вслухаємося, як звучать ці слова. Про що нам розповідають? Вони самі підказують, що мова йде про опис різних подій протягом “років” – років. Дійшли до нас ці слова з давніх часів Київської Русі. Історики зв’язують виникнення літописання на території Росії-Русі із прийняттям християнства й появою слов’янської абетки, що створили просвітителі Кирило й Методій. Літопису розповідають про те, що відбувалося на київських землях у те або інший час. Деякі з них записані також зі слів очевидців
“Повість минулих літ Нестора, чорноризця
До наших днів дійшло кілька списків “Повести тимчасового років”. Самими старими вважаються Лаврентиевский і Іпатіївський.
“Повість минулих літ” цікава тим, що в ній зібране не тільки історичні факти, а й народні перекази, легенди, інші зразки фольклору. Однієї з відомих легенд, на основі якої були написані літературні Твори, постійне згадування про вмовляння волхвів київському князеві Олегу. Віщуни напророкували, що він прийме смерть від свого коня. Олег відмовився від улюбленого коня, що супроводжував його не в одному поході. Але згодом потрапив на місце, де був порох тварини. Там князя вкусила змія. Так збулося вмовляння. Також у цьому літописі згадується про установу Києва, називаються імена братів Кия, Щека, Хорива і їхньої сестри Либеди, які вважаються легендарними особами. Літописання в нашій країні бере початок із часів князювання Володимира Мономаха. В “Повісті минулих літ” поміщений його добуток “Повчання дітям”. Князь призиває дітей і всіх, хто буде читати “Повчання”, мати в серце страх божий, робити щедру милостиню, не наслідувати лихих дій і дає ряд інших мудрих рад. Розквіт літописання в Росії-Русі доводиться на час князювання Ярослава Мудрого, коли великої ваги надавалося книжковій науці.
Літопису давнини – це історичні, літературні твори, які мають велике значення. Адже вони допомагають зрозуміти самобутність націй, створюють картину історичного розвитку нашої держави. Літопису увібрали в себе книжкові й фольклорні традиції літератури Київської Русі. Вони мають естетичну, історичну цінність і вчать нас розуміти, якого роду ми діти.