Зіставлення і жіночих образів: Ярославни та Альди
На основі попередньої роботи із зіставлення образів пропонуємо учням самостійно здійснити пошукову роботу, у ході якої вони доберуть матеріал для порівняльної характеристики Ярославни і Альди, враховуючи почуття героїнь, їхнє ставлення до своїх чоловіків тощо.
Ярославна: Родоначальниця позитивних жіночих образів в українській, білоруській та російській літературах. Приваблює гуманізмом, чарівною красою вірності своєму чоловікові. її серце проймає безутішна туга і сум. Автор порівнює її з зозулею, яка ладна на край світу полинути до
Альда: Наречена Роланда. Підкорює своєю щирістю і вірністю серця. Вона не може перенести звістку про загибель судженого. Життя без нього вважає безцільним. Тому, відкидаючи пропозицію Карла
Варто запропонувати учням дібрати відповідні цитати з тексту поем, скажімо, прочитати плач Ярославни і рядки з “Пісні про Роланда”, де йдеться про долю Альди. Далі колективно складається план порівняльної характеристики жіночих образів:
В образах Ярославни і Альди втілені найкращі риси жіночої вірності, відданості своїм коханим, безмежна любов. З однаковою силою ці образи сповнені ліричності. Різнить їх хіба що роль, відведена в поемах: Альда посідає другорядне місце в “Пісні про Роланда”, про неї лише згадується, тоді як Ярославна – один з головних образів “Слова о полку Ігоревім”, цілком самобутній і самодостатній.
Середньовіччя взагалі дуже любить яскраві барви: синє море, кораблі під червоними вітрилами, зелений колір трави, цвітіння дерев тощо. У “Пісні про Роланда” ж природа співзвучна настроям героїв, допомагає їм. Учні наводять приклади з тексту, зауважуючи, що, переслідуючи маврів, Карл просить Бога зупинити Сонце, щоб темрява не допомагала ворогам уникнути кари. Чудо збулося. У суворих тонах описана природа Ронсеваля, де розгортається трагедія: високі хребти, бездонні провалля і похмурі скелі. Жахлива буря, що пронеслася Францією, є пророцтвом загибелі Роланда. У поемі змалювання цього величного і страхітливого видовища є підтвердженням того, що сама природа тужить за Роландом:
За громом грім вдаряє, вихор виє, Дощі та град ідуть без міри, без кінця, І блискавки блискучі часто грають, Помітно скрізь хитається земля. Шматка землі нема, де б мур не падав.