Жульєн Сорель – жертва власного честолюбства
Головний герой роману Ф. Стендаля “Червоне та чорне” не відразу з’являється на сторінках твору. Знайомство з ним відбувається поступово. Ось як автор описує його портрет: “То був тендітний, невисокий на зріст юнак вісімнадцяти чи дев’ятнадцяти років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. Великі чорні очі виблискували думкою й вогнем. Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало чоло.
Гнучка і струнка постать свідчила швидше про спритність, ніж про силу”. На початку роману це – скромний
В домі мера пана де Реналя, отримавши роботу гувернера, Жульєн будь-що намагається утвердитися. Він починає домагатися кохання знатної, багатої, шановної дами – пані де
Після семінарії Жульєну відкривається можливість служити секретарем у маркіза де Ла-Моля. Тут він досяг великих успіхів у справах, спілкується з аристократами, заробляє пошану, але залишається сином теслі. У пана де Ла-Моля є діти, з якими Сорель товаришує, а потім підкоряє собі серце Матильди де Ла-Моль, доньки маркіза. Сорель її анітрохи не любить, ним керує честолюбство. Трохи пізніше він згоджується розбагатіти завдяки Матильді. Жульєн відмовляється від чину гусарського поручика, імені аристократа, тому що в ньому перемагає ідеал чистоти, розуму, правди.
Сорель обирає також смерть на ешафоті під гільйотиною, бо заслужив її своїм вчинком, стріляв у ідеал краси, у ту, кого він справді кохав. Саме егоїзм, надмірне честолюбство, призвели до страждання душі Жульєна Сореля та страждання оточуючих.