Життєвий шлях И. Н. Крамского
Важкий був життєвий шлях И. Н. Крамского (1537-1887), міщанина по народженню. Нестаток переслідував його дуже довго, і навіть в останні роки життя Крамской, що став знаменитим художником, не міг вільно віддатися улюбленій роботі. “Я продаю себе. Хто купить?! – викликував він. Ф. Васильєв, що рано вмер від сухоти, був листоношею. Художники Кошелев, Корзухин. Саврасов і багато інші були пролетарями кисті, художниками-плебеями, що вийшли з народних низів. Природно, що їм були близькі й зрозумілі Думи народу, що вони ставали послідовниками й учнями Чернишевського
Слідом за Чернишевським Крамской, що був художнім керівником, порадником, визнаним і авторитетним теоретиком молодих художників, затверджував: “Мистецтво повинне говорити правду про життя… мистецтво повинне бути національним… Художник – критик суспільних явищ… Тільки почуття громадськості дає сил\ художникові й подесятеряє його сили… Без ідеї немає мистецтва, але в той же час, і ще більше того, без живопису, живих і разючої, немає картин, а є тільки благі наміри до тільки!”
Улюбленим поетом
Савраска загруз у половині замету; Хлопці з небіжчиком обоє Дві пари промерзлих постолів Сиділи, не сміючи ридати Так кут рогожею покритої труни И, правлячи Савраской, у труни Стирчать із убогих дровней… З вожжами їхня бідна мати Крокувала…
Пересувні виставки були фактом того ж порядку, що й знамените “ходіння в народ”. Художники працювали над картинами й темами, підказаними животрепетною дійсністю, на себе дивилися як на борців за народне щастя. Не випадково тому вони створили ряд полотен, присвячених революційному руху сучасності. У цих картинах духовна близькість “передвижників” демократичної літератур,” 60-70х років проявляється з особливою силою. Героями їхніх картин ставали ті люди, для яких
Частка народу, Щастя його. Світло й воля Насамперед!
Художник Маковский у картині “Студентська вечірка” показав целую групу молоді, що знає, що вона буде жити “для щастя вбогого й темного рідного куточка”. Прянишников у картині “Порожняком” дав образ бідняка-студента, що їде в селянських дровнях для революційної роботи в Село. У цілому ряді полотен (“Під жандармським конвоєм”, “Арешт пропагандиста”, “Відмова від сповіді”, “Підпільні збори”, “Не чекали”) Рєпін розповів про героїчне життя “народних заступників”.
Художників “передвижннков”, вихованих на ідеях Чернишевського й Добролюбова, ніколи не залишало “пекуче святе занепокоєння” за народну долю. Їхньої картини кликали до того ж, до чого кликали Чернишевський і Добролюбов у своїх статтях, Некрасов – у своїх віршах і поемах:
Іди у вогонь за честь вітчизни, За убежденье, за любов… Іди й гинь бездоганно, Умреш не даром… Справа міцно, Коли під ним струменіє кров
У своїх картинах вони правдиво відтворювали дійсність, пояснювали її й вимовляли вирок над життям, учили жити, мислити, боротися
(2 votes, average: 4.00 out of 5)