Життєвий і творчий шлях німецького письменника Бертольда Брехта. Б. Брехт як драматург-новатор. “Епічний театр” Брехта, його теоретичні засади й творча практика
УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас
II семестр
ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.
УРОК № 33
Тема. Життєвий і творчий шлях німецького письменника Бертольда Брехта. Б. Брехт як драматург-новатор. “Епічний театр” Брехта, його теоретичні засади й творча практика
Мета: простежити життєвий і творчий шлях драматурга, визначити особливості його епічного театру, творчого доробку; розвивати навички сприйняття інформації на слух, аналітичне, образне мислення; виховувати активного читача, сприяти формуванню гуманістичного світогляду.
Обладнання:
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. “Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врятовані люди!” – проголосив німецький драматург Бертольд Брехт, замислюючись над тим, куди можуть завести людську цивілізацію наукові відкриття, використані жорстоким розумом.
Про особистість письменника, його новаторський підхід до театру поговоримо на уроці.
II. Оголошення теми й мети уроку
III. Актуалізація опорних знань
Бесіда
Із чим пов’язані
Назвіть нові жанри інтелектуальної прози, драматургії; наведіть приклади.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Міні-лекція учителя з елементами бесіди
– Йшов 1915 рік. Європа захлиналася в кривавій, безглуздій війні, яка вимагала все нових і нових жертв. Вірнопіддані баварські вчителі готували із своїх учнів “гарматне м’ясо”. Коли в Аугсбурзькій гімназії для написання твору запропонували вислів Горація “Солодко й почесно вмерти за Батьківщину”, гімназист Бертольд Брехт написав: “Вислів, що вмерти за Батьківщину солодко й почесно, можна розцінювати так само, як тенденційну пропаганду. Прощатися із життям завжди важко, у ліжку так само, як і на полі бою, і особливо молодим людям у розквіті сил. Тільки пустоголові дурні можуть зайти у своєму марнослів’ї так далеко, щоб говорити про легкий стрибок крізь темні ворота”. За це юнака ледь не виключили з гімназії.
Брехт активно виступав проти воєнного психозу й насильства, облудної моралі тих, хто “потайки потягував вино, а прилюдно уславлював воду”. Він намагався відмежуватися від свого середовища, принципів й поглядів, що були йому чужі:
В міру того, як я зростав і роздивлявся довкола,
Відвертало мене від людей мого класу,
Від звички наказувати і від послуг лакея.
І залишив я свій клас, і приєднався
До простого люддя.
(Переклад Л. Череватенка)
Бертольд Брехт народився 1898 року в Аугсбурзі в родині фабриканта. Його виховували як панську дитину, а він чомусь прихилявся до бідних і знедолених. 1917 року він вступив до Мюнхенського університету, де вивчав медицину. Через рік був призваний до армії, служив кілька років санітаром у госпіталі. Почав писати вірші, п’єси, знайшов і вдячних слухачів – поранених. Особливою популярністю користувався вірш “Легенда про мертвого солдата”, за яку фашисти, що прийшли до влади 1933 року, позбавили його німецького громадянства.
Бертольд Брехт
І було за що: Брехт створив гостру, їдку сатиру на мілітаризацію держави, на сумнівне право одних розпоряджатися життям інших. У вірші йдеться про те, як загинув один солдат, його поховали. Але якось на цвинтар приходить військова лікарська комісія й намагається повернути воїна на поле бою. Дарма, що солдат мертвий, – лікарі увіллють йому в рот вина й оживлять його; дарма, що солдат мовчить, – німий менше говоритиме; дарма, що труп уже гниє, – кадило попа розвіє сморід. Висновок готовий: “Солдат загалом годиться до війни”.
1933 року в Німеччині запалали інквізиторські вогнища: на них горіли книги найсвітліших умів світу, а серед них – і твори Б. Брехта.
На той час уже відомому письменникові доводиться залишити батьківщину. Він живе в еміграції у Франції, Швеції, Фінляндії, Америці та інших країнах. І в таких умовах Брехт продовжує боротися проти фашизму своїм словом.
П’єси драматурга йдуть по всьому світу: “Мати” – у Нью-Йорку, “Круглоголові та гостроголові” – у Копенгагені,
“Гвинтівка Тереси Каррар”, “Страх і відчай у Третій імперії” – в Цюріху. Нацистську доктрину Брехт розвінчує в п’єсах “Кар’єра Артура Уї, якої могло б не бути”, “Швейк у Другій світовій війні”.
Шість років письменник жив у США, але після виходу на сцену його драми “Життя Галілея” 1947 року він змушений був відповідати на запитання сенатської комісії з розслідування антиамериканської діяльності й виїхати з країни.
Після закінчення Другої світової війни Б. Брехт жив у Німецькій демократичній республіці, заснував театр “Берлінський ансамбль”, ставив у ньому п’єси, вів активну боротьбу за мир, за возз’єднання всіх німецьких земель, хоча ця теза 1956 року не була популярною у світі, розколотому на два непримиренні блоки – НАТО і Варшавський договір. 1956 року письменник помер.
Яким ви уявляєте собі письменника за цією розповіддю? Назвіть визначальні риси його характеру.
Бертольд Брехт став засновником теорії та практики епічного театру. Ще наприкінці 20-х рр. драматург заявляв, що найбільшу надію покладає на тих людей, які йдуть із театру незадоволені засиллям містики, порнографії, проповіді насильства й жорстокості. Провідним напрямом у німецькій драматургії того часу був експресіонізм, який, за словами Брехта, “проголосив визволення людини і не здійснив його”. Митці-експресіоністи, суб’єктивно чесні й чисті, виступали проти війни й крові. Але не бачили виходу для людства. Саме в цей час розгубленості та непевності Брехт заговорив про необхідність створення “бойового мистецтва” – мистецтва, яке б змусило людину визначити власну позицію в житті. Глядач повинен думати, аналізувати, приймати рішення, тоді як роками народ привчали не думати, а лише виконувати накази.
У своїй програмній праці “Сучасний театр – театр епічний” Брехт подав схему, у якій порівнює драматургічну й епічну форми театру. Розглянемо таблицю.
Драматична форма театру | Епічна форма театру |
Дія | Розповідь |
Залучає глядача до сценічної дії і розтрачає його активність | Робить глядача спостерігачем, але пробуджує його активність |
Дає глядачеві змогу виявляти почуття | Примушує глядача приймати рішення |
Переживання | Світогляд |
Глядач співпереживає | Глядач вивчає |
Гіпноз | Аргументація |
Сприймання консервується | Сприймання переходить у пізнання |
Одним із стрижневих принципів теорії та практики епічного театру Брехта став ефект відчуження. Митець, застосовуючи ефект відчуження, позбавляє вже відоме явище його звичності, побутової заяложеності, показує його в несподіваному ракурсі.
Як ви думаєте, чи був для глядачів “епічний театр” цікавішим за звичайний драматичний?
V. Закріплення знань, умінь і навичок
Поміркуйте!
Уставте пропущені слова у висловлювання І. Фрадкіна й прокоментуйте його.
“Теорія епічного театру була теорією універсальною, тобто… всі галузі театрального мистецтва й узагальнювала принципи, на яких… творча робота драматурга, режисера, актора, художника, композитора, аж до гримера й освітлювача”
Для довідок: охоплювала, будується; знаходила, милується; відвідувала, коригується; чергувала, знаходиться.
VI. Домашнє завдання
Розповідати про життєвий і творчий шлях Б. Брехта, його “епічний театр”.
Прочитати драму “Життя Галілея”.
VII. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа “Мікрофон” Продовжте речення.
– Драматургія для мене – це такий жанр…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)