Життєве кредо Олега Ольжича у вірші “Господь багатий нас благословив”

За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів. Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п’ять написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. Але згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. Родина мусила емігрувати. І тільки за межами Батьківщини хлопець усвідомив, наскільки вона дорога і рідна, не міг не думати про неї, розтерзану різними політичними силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розуміє потребу створення незалежної

держави України. Але для цього треба стати на шлях боротьби, часом жорстокої і безкомпромісної.

Тому юнак вирішує стати членом Організації Українських Націоналістів і пов’язує життя з боротьбою за національне визволення свого народу. Також Олег Кандиба займається художньою творчістю, дібравши собі літературний псевдонім Ольжич, тобто син Олега, київського князя, який згадується в літописах як “Ольг”. Цей псевдонім говорить про те, що Олег завжди відчував себе киянином, українцем.

Творчість Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезіях відчувається інтелектуально-філософське

осмислення буття, захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім’я національного визволення України. Ліричний герой його творів – це людина-бо-рець, лицар, мужній, сильний, розумний, чесний, завжди готовий до бою. У поезії “Захочеш – і будеш” є рядки:

В людині, затям, Лежить невідгадана сила. Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила.

Метафора “зрослась небезпека з відважним життям”, на мою думч§ ку, підкреслено те, що існування людини-борця завжди балансує на грані між життям і смертю. І вижити допомагає ота “невідгадана сила” – сила духу. Поет дає пораду своїм однодумцям:

Навчишся надать блискавичність думкам і рішенням важкість каміння. Піти чи послати і стать сам-на-сам З своїм невблаганним сумлінням.

Ольжич вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення:

Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не відняти: Любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти

У 1944 році Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші “Присвята” він писав:

Пошли мені, молюся, дар один: В ім’я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки, ї в грізні дні залізної розплати В шинелі сірій вмерти від гранати.

На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в’язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з’явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Життєве кредо Олега Ольжича у вірші “Господь багатий нас благословив”