Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Життя підлітків повоєнних років у повісті “Вогник далеко в степу”

Життя підлітків повоєнних років у повісті “Вогник далеко в степу”

Повість “Вогник далеко в степу” – не художньо відтворена сторінка життя самого автора, пам’ять його серця і відданий одноліткам, усім повоєнним ремісничатам, моральний борг.

Перед нами постають в усіх труднощах і непоказному героїзмі правдиві картини нашої повоєнної дійсності. Автор хоче, щоб усі знали про наших ровесників, про їхнє життя, що було хоч і важким, проте сповненим чуйності, доброти і тепла.

Оповідь дуже повчальна, бо важко уявити, що чотирнадцятирічні підлітки можуть заробляти не тільки на себе, а н на сім’ю,

бути дбайливими й ощадливими, брати на себе велику відповідальність. Нелегке жаття не озлобило їх, навпаки, виробило щедрість, співчутливість, готовність завжди прийти на допомогу товаришеві.

Герої повісті – діти війни, своїми очима бачили, як в ім’я визволення Батьківщини і їхнього майбутнього б’ються і вмирають солдати. Їм відома ціна хліба, розкидатися ним чи зневажливо ставитися до того, хто його вирощує, вони вже ніколи не будуть. А яке щастя приносять їм нечасті обнови!

Щасливі, збуджені Василі повертаються додому з містечка, бо прийняли їх у ремісниче училище. На хлопцях “новенькі хакові

пілотки, новенькі… гімнастерки, штани, черевики…” Павло був молодший за своїх друзів, і його в училище тоді не взяли. Звістка, що його не прийняли, приголомшила згорьовану тітку Ялосовету, бо нічим було топити, нічого їсти, а жити далі якось треба. Згодом Павлика таки прийняли, і тепер щасливі товариші щодня, чи в дощ, чи в холод, вирушають на світанку до містечка, щоб встигнути на лінійку і на сніданок.

Павлика доля обділила. Батька вбито на війні, матері немає. Тітка Ялосовета йому, сказати б, чужа, та навіть подумати про це було б і неправильно, і жорстоко. Хоч ніяк не спроможеться хлопець назвати її матір’ю, однак ми віримо, що згодом він її так назве. Незрадливим дитячим серцем він відчуває щиру тітчину любов до себе. Не раз усю ніч тітка не спить.

Виглядаючи хлопця з міста, завжди підбадьорює його, клопочеться, віддає йому все тепло своєї душі. Павлик платить їй тим самим, росте працьовитим, справедливим, чуйним. Навіть у перший день навчання приносить додому шматочок доброго ремісницького хліба, хоч самому так хотілося його з’їсти.

Безрадісними, голодними і часто дуже сумними були для підлітків післявоєнні роки, проте вони знаходили щастя у справжній дружбі, були щирими і людяними. У години тяжких випробувань люди стають добрішими, справедливішими, більш чуйними. Саме це так переконливо показав у повісті Пригір Тютюнник.

“Найдорожчою темою… ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі”, – писав автор.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Засудження нечесності, егоїзму, жорстокості в повісті “Вогник далеко в степу” Григір Тютюнник є автором багатьох зворушливих повістей. Одна з них – “Вогник далеко в степу”. У ній розповідається про хлопця-підлітка Павла і його товаришів – трьох Василів. Мабуть, у цій новелі є автобіографічні моменти, бо сам письменник, як і його герой Павло, мав по закінченні війни 14 років і теж...
  2. Моє враження від повісті Гр. Тютюнника “Вогник далеко в степу” Швидко, на одному диханні, прочитала я повість Гр. Тютюнника “Вогник далеко в степу” – останній твір письменника. Напрочуд чиста, світла, талановита повість, у якій письменник майстерно змалював важке повоєнне дитинство підлітків, їх навчання і працю в ремісничому училищі, отих “дітей війни”, їх силу духу, якій можуть позаздрити й дорослі. “Найдорожчою...
  3. Патріотизм юних громадян у повісті “Вогник далеко в степу” У своїй повісті “Вогник далеко в степу” Григір Тютюнник зображує дуже важкі для нашого народу часи. Це був такий час, коли багато чоловіків загинуло, і залишилися лише жінки, старі люди, малі діти та підлітки. Головні герої – Павло, Василь Силка, Василь Обора, Василь Кібкало. Перших трьох хлопців до ремісничого училища...
  4. Повоєнні дитинство та юність (за повістю “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це художньо відтворена сторінка життя самого автора, пам’ять його серця. Цією повістю Григір Тютюнник щиро віддав своїм одноліткам моральний борг. Перед читачем постають правдиві неприкрашені картини повоєнної дійсності з усіма її труднощами й непоказним героїзмом. Автор намагається показати, що життя наших однолітків майже півстоліття...
  5. Повоєнні дитинство та юність (За повістю Г. Тютюнника “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це художньо відтворена сторінка життя самого автора, пам’ять його серця. Цією повістю Григір Тютюнник щиро віддав своїм одноліткам моральний борг. Перед читачем постають правдиві неприкрашені картини повоєнної дійсності з усіма їх труднощами й непоказним героїзмом. Автор намагається показати, що життя наших однолітків майже півстоліття...
  6. Втілення в образі Павла працьовитості, щирості (за повістю “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це пам’ять серця автора, художньо відтворена сторінка його життя. Твір розповідає про найтяжчі повоєнні роки дитинства письменника. Григір Тютюнник пише про життя своїх однолітків із великою теплотою та любов’ю. Здається, зображуючи головного героя повісті – Павла, автор розповідає про свою власну юність, коли навчався...
  7. Втілення в образі Павла щирості, працьовитості (за повістю “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це твір про тяжкі повоєнні роки дитинства письменника. Він пише про життя своїх однолітків з великою теплотою та любов’ю. Зображуючи Павла, головного героя повісті, Григір Тютюнник, мені здасться, розповідає про свою власну юність, про навчання в ремісничому училищі. З великою симпатією ми ставимося до...
  8. Втілення в образі Павла працьовитості, щирості (За повістю Г. Тютюнника “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це пам’ять серця автора, художньо відтворена сторінка його життя. Твір розповідає про найтяжчі повоєнні роки дитинства письменника. Григір Тютюнник пише про життя своїх однолітків із великою теплотою та любов’ю. Здається, зображуючи головного героя повісті – Павла, автор розповідає про свою власну юність, коли навчався...
  9. Життя як сон (за романом Габріеля Гарсіа Маркеса “Сто років самоти”) На уроках зарубіжної літератури ми вивчали роман відомого колумбійського письменника Габрієля Гарсія Маркеса “Сто років самотності”. Цей твір читати дуже цікаво. Недаремно автору цього роману присуджено Нобелівську премію. Сам твір нагадує зразок хроніки життя одного роду, який тісно пов’язаний з невеликим поселенням під назвою Макондо. Цей рід Буендіа був одним...
  10. Життя і творчість О. Кобилянськоі 1914-1940 років Імперіалістична війна 1914 року допомогла виявити вповні політичну орієнтацію українських письменників і культурних діячів, що жили на західноукраїнських землях. О. Кобилянська не стала в ряди тих, хто орієнтувався па царську Росію. Не по дорозі їй було і з тими літераторами, які з перших днів війни підтримували загарбницькі цілі “благодатної” Австрії,...
  11. Жорж Де Жермані – герой мелодрами В. Дюканжа і М. Діно “Тридцять років, або Життя гравця” На відміну від більшості авторів французьких мелодрам початку XIX століття, що оперували персонажами-масками і клішовані ситуаціями, Дюканжа у своїй п’єсі створює умови для психологічного розкриття характеру головного героя. Дія трьохактної п’єси триває тридцять років, герой проходить шлях від юності до старості, від багатства до крайнього зубожіння, від зародження пристрасті до...
  12. Лірика останніх років життя – ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА М. ЛЕРМОНТОВА ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 5. ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА М. ЛЕРМОНТОВА Лірика останніх років життя Своєрідною межею у розвитку поетичного генія Лєрмонтова став 1837 рік: смерть Пушкіна й заслання на Кавказ ніби примусили поета відмовитися від зайвої зосередженості на власному “я”. “Суб’єктивний елемент”, за висловом В. Бєлінського, почав виявлятися в образах,...
  13. Образ землі у романі “Сто років самотності” Г. Гарсіа Маркеса, повісті “Fata morgana ” М. Коцюбинського та міфі про Антея Земля – одвічна колискова людства, шлях до порятунку. Це зрозуміли ще давні греки, увіковічивши цю істину у міфі про Антея. З часом класики світової літератури надали цьому питанню філософсько-психологічного звучання. Зупинюсь на творах “Сто років самотності” Маркеса і “Fata morgana ” М. Коцюбинського: розгляну їх у порівнянні з міфом про...
  14. Туга за домівкою у віршах “Вогник” і “Пісня про рушник” А. Малишка Світ творчості А. Малишка – ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні сталі мотиви, які мандрують від одного вірша до іншого. Однією з повторюваних тем творчості Малишка є тема туги за рідною домів­кою, спогади,...
  15. “Вічні теми життя в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”” Повість “Тіні забутих предків”, серед інших прочитаних творів Михайла Коцюбинського, мені сподобалася найбільше. У ній автор майстерно змальовує життя та побут народу Гуцульщини. Дуже вміло тут поєднуються українська міфологія з реальним життям мешканців цього краю. Герої твору все своє життя здійснювали боротьбу зі злими духами. Вони вважали, що кожний предмет...
  16. Сирітське життя малого Тараса (за уривками з повісті “У бур’янах”) Великі поети – вічні супутники свого народу і цілого людства. Таким вірним, благородним супутником на дорогах століть став для українців Тарас Шевченко – гордість і слава України. Описуючи дитинство Шевченка в повісті “У бур’янах”, Степан Васильченко розповідає про родину, про виховання та подальшу долю великого українського Кобзаря. Змалечку доглядала Тарасика...
  17. У степу Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом; суворою лінією стоять на ньому сторожові могили, насипані, можіе, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та мушкетом боронило оці степи від ворожих навал; весною могили оборюють, і ціле літо зеленіють вони густою пахучою травою; росте на...
  18. Глібов Леонід Іванович У степу Ол. Ам. Тищинському Хоч доля привела у город суєтливий, Добра і зла прикрашений вертеп, Я все-таки люблю сіножаті і ниви, Люблю широкий, тихий, рідний степ. Там ясная зоря, як радість, привітала; Літала на коні там молодість моя; Про щастя, про любов надія там шептала, І любо слухалось, і щиро вірив...
  19. “Моє сприйняття степу” Глибока ніч накрила своєю чорною шапкою землю. Навіть цвіркуни замовкли, не доспівавши своїх розвеселих пісень. Так тихо, що чути, як теплий дим від нашого багаття чіпає довірливі листя акацій. Ми мовчимо, вслухаючись у потріскування дров, що згорають у вогні. Ніч у степу. У моєму серці – спокій і нескінченна відкритість...
  20. Аналіз вірша Рубцова “Росіянин вогник” Я була зовсім як сніжна людина, Входячи в хату (остання надія!), И почув, обтрушуючи сніг: – От пекти для вас і теплий одяг… – У цих рядках автор показує чуйність і гостинність російського народу. Це ж він виражає в назві вірша – “Російський вогник” – як втілення доброти серед темного...
Життя підлітків повоєнних років у повісті “Вогник далеко в степу”
«
»