Життя наших далеких предків з “Повісті минулих літ”
Без минулого немає майбутнього. Це аксіома. Адже, озираючись на шлях, пройдений предками, бачиш закономірності їхнього розвитку, перемоги й поразки, удала вибір і прорахунки. Повернути історію назад не можна, але вчитися на помилках можна й потрібно.
Трохи приводить у подив мир Софії Київської й інші храми й церкви які ми можемо лицезреть у наші дні. Вони пережили не одну лиху Війну. А скільки ж храмів не удержалися під час навали новітніх варварів – “будівельників світлого майбутнього”. Наш народ в основній своїй масі завжди був
Отже, історію власного народу треба знати, щоб черпати в ній силу й натхнення й не повторювати помилок.
Мені здається, що є дві категорії щасливих людей. Одні, маючи щастя, тримають його при собі, інших – щедро обдаровують інших, їм приємно, коли поруч перебуває більше щасливого люду. Обсипають посмішками, дарунками всіх, можливо,
Діти для батьків – найбільш дорогі у світі. Заради них вони живуть і працюють. Самі недоїдають, недопивають, відмовляють собі у всьому, щоб дітям дісталося краще й більше. І іноді сліпа батьківська любов підводить. Тому що треба дитині дати не тільки матеріальний добробут, але й розум, совість і пошана до людей, які його виростили. Бідний чоловік Логин дав своєму синові все, що міг, і навіть більше. Вивчив за останні копійки, одяг та й на вчительську роботу відправив. А син, одержавши небагато грамоти, вибившись у більше багате й утворене суспільство, вирішив, що й він вище світло, вище свого батька-хлібороба. Забув, що вся сім’я на нього працювала. Відрікся підло, уважаючи, що коли б він був сином заможних батьків, то став би розумніше й порядочнее. Думаю, що це не так. Розумні люди відразу бачать порожню й нікчемну душу такого “учителя”, що соромиться власних батьків і забуває свій обов’язок перед ними. Ніяка зрада не проходить дарма. І, можливо, що власні діти цього поганого сина віддячать його такою же зневагою, коли виявляться у вищому від нього положенні. Важко сказати, як зложаться далі відносини Логина із сином, і, імовірно, що вже не буде в них поваги й щирості. Тому що те, що не закладене в дитинстві, не виховаєшся в дорослому віці.