“Життя – це сон” Кальдерона
Драма Кальдерона, як жоден інший Твір, висуває перед перекладачами специфічні труднощі, зумовлені особливостями іспанської мови XVII ст. Прагнення до точності перекладу припускає строго історичний підхід до мови. Точність потрібна не тільки для відтворення національного колориту п’єси й її поетичних переваг, але й для розкриття певних асоціацій, пов’язаних із тим, що імена дійових осіб іспанської драми польського походження.
Головною дійовою особою драми є польський король Басиліо. Саме ім’я іспанське, однак перенісши дії в умови
У перекладах XIX ст. (Тимковський, Петров) ім’я русифікується, і Басиліо перетворюється у Василя. Можливо, ця русифікація відбулася під впливом тодішнього стану царства Польського – частини Російської імперії. У таких перекладах зникає той відтінок національного польського колориту в імені, що був у Кальдерона. У перекладах XX
Відомо, що в класичній іспанській драмі важливу роль відігравав традиційний образ слуги-резонера (грасьосо), що сягає народних джерел. У п’єсах Кальдерона ми часто його зустрічаємо. Традиція закріпила за грасьосо ряд стійких функцій,, певну лексику, характерний тип реплік, учинків, які підкреслювали його демократизм, глибину розуміння того, що відбувається на сцені.
Грасьосо в п’єсі “Життя – це сон” маєім’я Кларин. Сіагіп іспанською означає “ріжок”, що видає гучні й різкі звуки. Основна його функція – музично-сигнальна або сигнально-військова. Ось чому друге значення сіагіп іспанською – “сурмач”. Діапазон звуків ріжка (горна) порівняно невеликий. І це важливо для розуміння образу кальдеронівського Кларина. Його голос завжди однотонний, мовлення його позбавлене складності. На цій “однотонності” і засноване його упізнавання. Його жарти прямолінійні, грубі.
Зміна імені грасьосо іноді призводить до зміни його лексичного наповнення, що, звичайно, збіднює характеристику цього персонажа. Конкретно-історичний зміст слів у Кальдерона має вирішальне значення для розуміння задуманого королем експерименту. Нагадаємо ситуацію: ще до народження сина Сехисмундо Басиліо з гороскопа довідався, що син, зайнявши престол, стане тираном (“народиться звір”). Довіряючи гороскопу, Басиліо ув’язнює принца від самого його народження у вежу. Зараз, коли син виріс, він вирішує перевірити справедливість пророкування: сплячого Сехисмундо переносять у палац і після його пробудження повідомляють, що він королівський син. Батько розраховує при цьому, що син виявить талант правителя. Не випадково він пов’язує цю надію з тим, що Сехисмундо скажуть, що він – королівський син.
Принципово важливе значення має те, у якому тоні сформульована характерна для ідеології бароко, і особливо для Кальдерона, думка про гріховність людства в результаті первісного гріха. Саме в цьому, зокрема, виявляється істотна відмінність Кальдерона – письменника іспанського бароко – від інших гуманістів. Принц усвідомлює свою мимовільну споконвічну гріховність, але щодо цього він не відрізняється від інших людей і тому не може зрозуміти, чим викликаний гнів божий, котрий прирік саме його на ув’язнення. Тому він звертається до небес із питанням: “Чим Вас, о небеса, я міг більше інших образити, що ви караєте мене більше за інших?”. Ця ж думка звучить наприкінці: “Які переваги мають інші, а я ніколи не користувався?”.
Перекладачі XIX ст. в основному зуміли передати складні суперечливі почуття Сехисмундо, але досягнуто це було за рахунок великих художніх втрат. Так, у Тимковського витончені рядки Кальдерона переведені прозою: “Але мені хотілося б тільки знати… це послужило б мені медом в мої безсонні ночі… мені хотілося б знати, не говорячи про злочин мого народження, чим ще встиг я образити тебе, небо? За що ще ти караєш мене? Хіба не так само народилися всі інші тварини? Але якщо всі інші тварини народилися, чим же вони заслужили такі милості, якими я ніколи не насолоджувався?”.
У монолозі Басиліо важливе місце посідає розкриття змісту задуманого ним експерименту, з’ясування тих сумнівів, які мучать його, вимагаючи розв’язки. За допомогою експерименту Басиліо сподівається одержати відповідь на три важливих для нього питання: по-перше, він хоче перевірити, чи справедливо він вчинив відносно своєї країни, заточивши Сехисмундо в темницю, щоб урятувати батьківщину від тирана. Відповідь повинна бути отримана в результаті перевірки поведінки Сехисмундо як короля. Друге питання: чи справедливо він вчинив, позбавивши сина волі? Пошуки відповіді приводять його до розуміння протиприродності свого вчинку, тому що, прагнучи запобігти можливому тиранічному правлінню сина, він сам чинить, як тиран. І третє питання, у філософському відношенні, можливо, найскладніше і найважливіше для Кальдерона: чи правильно вчинив він, Басиліо, повіривши в справедливість гороскопа? Адже, відповідно католицькому віровченню, людина має волю в межах божественного приречення й, отже, здатна здобути перемогу над природними схильностями. Ця цілком ортодоксальна ідея в Кальдерона одержує досить своєрідне тлумачення. Воля (ИЬге аІЬегіо) тлумачиться ним як воля совісті й переконань, а реалізується за допомогою розуму, що здатний дати людині сили, щоб придушити в собі природні й злочинні схильності. У цьому остаточному підсумку зміст “приречення” Сехисмундо – у фіналі п’єси. Отже, розуміння складності філософської ідеї драми в співвідношенні з переконаннями Кальдерона залежить від історично точного перекладу монологу Басиліо. Як і колись, Кальдерон концентровано виражає свої ідеї в декількох словах-термінах: вони багатозначні, у тексті різні їхні значення і пов’язані, і протиставлені.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)