Життя й творчість Педро Кальдерона

Педро Кальдерон де ла Барка (1600 – 1681) – іспанський драматург, з ім’ям якого зв’язаний другий етап розвитку іспанського театру “золотого століття”. Учився в коледжі й у Саламанкском університеті. З початку 1620-х років у Мадриді став відомий як автор п’єс для театрів, епізодично брав участь у воєнних діях, які вела Іспанія. В 1651 році прийняв сан священика й одержав почесну посаду придворного капелана при королівському дворі, продовживши при цьому писати п’єси. Кальдерону належить близько 120 п’єс і 90 ауто.

На відміну від

Лопе де Вега, творчі принципи якого в цілому він продовжив і реформував, Кальдерон призначав свої п’єси для постановки не стільки в невеликих театрах на міських вулицях, скільки в придворному театрі, де можна було використати складну постановочну техніку й пишні декорації, а також різні світлові ефекти й музичний супровід. Пізні п’єси Кальдерона більше нагадують оперу (мистецтво, що народилося в тім же, 17 столітті), чим драматичне подання. Основна тема Творчості Кальдерона – співвідношення волі людської волі й Провидіння, з одного боку, свободи особи й вимог суспільства, сдругой.

Людина в Кальдерона вільний

і залежимо одночасно: його головне завдання – уміти добре зіграти відведену йому роль в “великому театрі світобудови” (назва відомого ауто Кальдерона), зберігаючи при цьому право волі вибору між Добром і Злом (волю волі). Серед п’єс Кальдерона є й “комедії інтриги” (“Стрічка й квітка”, “Астролог-удавальник”) і “драми честі” (“Лікар своєї честі”), і народно-героїчні драми (“Саламейский алькальд”), і релігійні драми (“Поклоніння хресту”, “Стійкий принц”), і драми на міфологічні (“Статуя Прометея”) і історичні сюжети (“Дочка повітря”). Найвідоміші кальдероновские “комедії інтриги” – “Дама-невидимка” і “Будинок із двома виходами важко охороняти”.

Сюжет обох комедій побудований на використанні схожого сценічного прийому – наявності потайного входу в приміщення, яким користується дама, що бажає домогтися любові молодої людини, що сподобалася їй. Але якщо в Лопе-комедиографа комедійна інтрига розвивається приемущественно в імпровізаційній манері, буяє несподіваними поворотами, то в комедіях Кальдерона все йде по расчисленному автором порядку, підпорядковано доказу того, що живе людське почуття й людська воля не можна замкнути в темницю. Кальдерон розвиває перед глядачем і думка про те, що єдиним захистом честі будь-якої людини може бути тільки він сам. Для багатьох героїв Кальдерона честь – не суспільне надбання, а почуття власного достоїнства. У цьому Кальдерон рішуче розходиться із загальноприйнятими поданнями. Маніакальне проходження голосу перекручено зрозумілої честі – честі як соціальної умовності – може обернутися трагедією: така основна ідея знаменитих кальдероновских “драм честі”, перша з яких – “Луїс Перес галисиец”.

Сама знаменита п’єса Кальдерона “Життя є сон” містить у собі елементи релігійно-філософської драми, драми честі й навіть комедії інтриги (характерний мотив: жінка, переодягнена чоловіком, переслідує невірного коханого). Кальдерон писав майже винятково драми й створив коло послідовників у жанрі іспанської комедії. Його нововведення стосувалися як стилю, так і драматургічної техніки. Він зберіг традиційні для комедії три акти, характерне для неї розмаїтість розмірів і рішення характеру в категоріях таких національних цінностей і поведінкових імперативів, як честь, однак зміст його поезії й драматичної системи глибоко оригінальний. Драма Кальдерона належить барокко.

Проблеми пізнання й волі людини

Кальдерон – одна із центральних фігур у європейській художній культурі XVII століття. Він був видатним сином великого сторіччя, у якому завершився Ренесанс і розвилося барокко. 17й століття – це вік торжества барокко, у якому вигадливо сполучалися гуманізм Відродження й християнські ідеї. Якщо письменники Ренесансу робили ставку на силу розуму й на волю людини, то письменники барокко не забували й про Бога, і шукали гармонію для людини не в природі його, а в його душі. Герой епохи барокко ніколи не був самотній, тому що поруч із ним завжди перебував Бог

У творчості Кальдерона частка ауто, релігійно-філософських драм і комедій побутового плану приблизно рівна. Крім того, всі вони пронизані (ауто й релігійно-філософські драми – більшою мірою) ідеями пошуку ідеалу в самій людині й досягнення вищої правди, а також розумінням життя як сну, у якому пробудження – смерть. Для Кальдерона-католика й людини епохи барокко смерть не була чимсь безвихідним і страхаючої, як для представника Ренесансу. Смерть відкриває врата вищої правди, і від того, якої вступить людина в ці врата, залежить його життя після смерті. Ці ідеї були характери для літератури й театру барокко в цілому й для філософських драм зокрема. Неодноразово в різних своїх п’єсах Кальдерон підходив до темі ідеального, справедливого монарха

У своїй знаменитій драмі “Життя є сон” він спробував неї вирішити. У драмі зображена якщо не програма виховання ідеального монарха, то у всякому разі повчальна картина його самовиховання. Головним завданням ауто “Життя є сон” було дати наочний урок виховання ідеального государя. Ріднить п’єсу зі священними ауто її релігійний символізм, теологічна теза твердження вільної волі й тлумачення життя як сну, театру, де люди грають лише відведену їм роль, щоб потім воскреснути до вищої правди вже в загробному існуванні. Сехизмундо перемагає, пройшовши через падіння. Його перемога – це перемога над самим собою. І це не просто зображення людини, що обуздали свої страсті – це саме портрет ідеального правителя, здатного заради блага підданих і держави поступитися своїми власними бажаннями: так, будучи сам закоханий у Росауру, він, проте, улаштовує її долю так, щоб вона була щаслива

Показовий також епізод з покаранням солдата, що підняв повстання на користь Сехизмундо – хоча він і посприяв тому, що принц зайняв свій престол, але порушив вірність своєму сюзеренові, за що він і покараний. Солдат підняв бунт проти встановленого порядку, справедливий монарх не може не покарати бунтаря. У цьому процесі самовиховання принца Сехизмундо в ідеального монарха вирішальну роль зіграло сприйняття їм життя як скороминущого сну. І крім того, тут Кальдерон ще розглядає проблему особистої волі. Заточений у в’язницю Сехизмундо мріє бути вільним, як птах, як дикий звір, але, одержавши волю, він і справді вподібнюється звірові. Драматург затверджує, що “звірина”, нічим не приборкана воля дуже швидко вбиває в людині все людське – що й відбувається із Сехизмундо, тільки-но він тільки усвідомлює, що вільно. Зі смиренного в’язня він перетворюється в тирана. Тут Кальдерон стосується тези про волю волі й про те, що люди лише виконують волю небес, граючи препевні їм ролі, і вдосконалюватися й змінити долю вони можуть лише одним способом – змінивши самих себе й постійно борючись із гріховністю людської натури. Драма Кальдерона “Життя є сон”, безсумнівно, є вершиною його творчості. У ній виражена кульмінація всієї іспанської драматургії сімнадцятого століття


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Життя й творчість Педро Кальдерона

Categories: Нові твори

Links