Жіночі образи у романі “Червоне і чорне”
Видатний французький письменник Ф. Стендаль створив новий тин психологічної прози. Читаючи роман Стендаля “Червоне і чорне”, можна простежити, що суперечливі почуття розривають не тільки душу Жульєна Сореля, а й серця жіночих персонажів – пані де Реналь та Матильди де Ла-Моль.
Для пані де Реналь найважчою проблемою є вибір між пристрастю та її обов’язком дружини, матері, християнки. Закохавшись у Жульєна Сореля, вона відчуває себе злочинницею, яка порушує внутрішні заборони, прищеплені їй церквою та суспільною мораллю.
Цілком
Як і Жульєн Сорель. пані де Реналь знаходить рівновагу тільки тоді, коли починає жити так, як
Матильда де Ла-Моль – жіночий персонаж зовсім іншого типу. Дочка маркіза, як і Жульєн, вважає, що все найкраще вже відбулося. Матильда мріє про XV! ст., про часи Карла ІХ, Генріха ІХ і Маргарити Наваррської, коли жили справжні герої. Матильда інстиктивно шукає навколо себе сильних людей і не знаходить їх. Вона розчарована в сучасному суспільстві, в тих аристократах, які її оточують. їм бракує енергії і рішучості. Матильда віддає своє серце синові власника лісопильні. Свідченням сили і сміливості є те, що вона першою зізнаєгься в коханні.
Але Матильда програє порівняно з пані де Реналь, яка не така розумна, дотепна, як суперниця, але має щось інше, набагато важливіше – вміння самовіддано кохати. Ці дві жінки мають різну природу пристрасті: “Пані де Реналь не порушила своєї обіцянки. Вона не намагалась покінчити з собою, але через три дні після страти Жульєна померла, обіймаючи своїх дітей”. Отже, пані де Реналь і є та сама благородна душа, яка, за висловом письменника, тільки й заслуговує на кохання.