Жахливе обличчя Другої світової війни як трагічної події в історії людства XX століття
Сьогодні ми починаємо вивчати розділ, який перенесе нас у події Другої світової війни, ми ознайомимося із художніми творами, які допоможуть нам проникнутись співчуттям та повагою до тих людей, які винесли на своїх плечах цю страшну війну, яка стала останнім глобальним історичним катаклізмом XX століття, жахливим свідченням духовної катастрофи, значною мірою спричиненою кризою гуманістичних цінностей. На прикладах літературних творів ми проаналізуємо справжні людські цінності. Головна наша мета – зберігати історичну пам’ять, бо без
Письменники різних країн бачили війну порізному.
Людина в боротьбі з долею не має інших аргументів, окрім того єдиного, що вона людина, ось чому потрібно рятувати людину, якщо хочемо врятувати те уявлення, яке склали люди собі про життя. “Ось молодий письменник, який з перших кроків проник у саме серце сучасного світу” – так представляв Альбера Камю відомий французький письменник А. Моруа.
Альбер Камю – один із засновників екзистенціалізму. Він суттєво вплинув на інтелектуальне. життя повоєнної Європи. Творчість письменника розкриває абсурдність людського існування, єдиним виходом з якого є бунт. У роки Другої світової війни Камю
Стає учасником французького руху Опору, збирає розвідувальну інформацію антифашистського спрямування. “Просто я себе ніде більше не мислив, ось і все, – згадував він пізніше. – Я гадав і так гадаю й по сьогоднішній день, що ставати на бік концтаборів не можна”.
Світоглядні позиції, які Камю захищав у післявоєнні роки, на деякий час зблизили його з лівою ідеологією. Камю закликав “примирити свободу і справедливість”, а газета, в якій він працював, виходила під гаслом: “Від Опору до революції”. Проте він досить швидко звільнився від революційної ідеї, що полонила частину французької інтелігенції. Камю приходить до твердого переконання, що свобода і революція – речі несумісні. За висловом Камю, революція щоразу приводить до того, що “Прометей перероджується на Цезаря”, тобто ідеї свободи внаслідок зловживання владою обертаються тоталітаризмом і насиллям. Камю вважав, що універсальних рецептів звільнення людини не існує, але принаймні шлях до цього ідеалу проходить не через соціальну революцію, а через сферу людського духу, який постійно усвідомлює і морально вдосконалює себе у своєму ставленні до світу і до людей, що його оточують.
Літературна діяльність Камю була високо оцінена європейською громадськістю: в 1957 році йому була вручена Нобелівська премія.
Роман “Чума” є вершинним досягненням творчості А. Камю. Він увійшов в історію літератури XX століття як літературний пам’ятник борцям проти гітлерівської чуми.
Над “Чумою” письменник працював близько восьми років, упродовж яких кілька разів змінювалися і загальна концепція твору, і його зміст. Перші нотатки роману датовані ще 1938 роком. Первісний нарис розповідав про двох бідних молодих людей, які, попри злидні та абсолютну ворожість світу, знайшли свою “зачаровану пустелю” щастя – любов. Згодом, уже в останньому варіанті роману, ця історія майже без змін була перенесена до зворушливої сповіді скромного чиновника міської мерії Жозефа Грана. Отже, на початковому етапі роботи письменника важливу роль відігравала тема кохання. Звістка про початок Другої світової війни, що застала Камю в Алжирі, суттєво змінила первісний задум роману. Війна була сприйнята митцем як наочне втілення абсурдності існування. Відтак ідея абсурду набула конкретного соціальноісторичного забарвлення.
У 1941 році, стомлений подорожжю переможеною Францією, Камю прибув до Орана. Місто справило на нього гнітюче враження. Таким же воно і увійшло до його роману. Поволі у задумі твору почала набувати першочергового значення ідея активного опору злу. Цей важливий поворот також зафіксований у чернетках Камю: “Усі борються – кожен посвоєму. Боягузтво – лише у тому, аби встати навколішки”.
За жанром “Чума” – філософський роман-притча, який уособлює в собі мету морального повчання або застереження. Притчовий характер роману підкреслював і сам Камю. “Явний зміст “Чуми” – це боротьба європейського Опору проти нацизму”. Таким чином, “Чума” – це роман з потрійним змістом. Перший, “буквальний” зміст, є описом епідемії чуми, яка охопила алжирське місто Оран. За цим сюжетним змістом прочитується інший: недарма образ коричневої чуми став метафоричним синонімом фашизму. у романі це стверджується порівнянням чуми з війною і зауваженням, що обидві застають людство зненацька, нарешті змалюванням страшної атмосфери ізоляції міста, що нагадує долю Європи в роки Другої світової війни. Це більш глибинний шар змісту роману, пов’язаний з філософською концепцією буття світу і людини. Образ чуми перетворюється на символ абсурдності людського життя, беззахисності людської долі перед хаотичною владою стихій.
Як зазначав С. Велиховський, “Чума” – це насамперед книжка про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто скорився. Книжка про сенс існування, який знаходиться серед безладу життя “.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)