Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Жанрова своєрідність повести Пастух і пастушка Астафьева В. П

Жанрова своєрідність повести Пастух і пастушка Астафьева В. П

Сам автор визначив жанрову своєрідність повести “Пастух і пастушка” (1971) у підзаголовку – сучасна пастораль. Таке визначення стосовно сучасної повісті звучить зненацька й дивно, тому обертає на себе увага. Пастораль – це літературний твір, що зображує життя пастушків і пастушок (лат. pastoralіs – пастушачий): сільські жителі, прості, серцеві, морально чисті, переживають вишукані почуття, ведуть галантні бесіди на лоні незайманої природи й протиставляються автором розбещеним городянам. При цьому, щоправда, незрозуміло, як і коли пастушки

добувають хліб насущний, але така “проза життя” мало цікавила авторів і читачів пасторалей. Традиція пасторалі була закладена ще в античній поезії (вірша Феокрита, Вергілія, роман Лонга “Дафнис і Хлоя”), але найбільший розквіт цього жанру в європейській літературі доводиться на XVІІ століття.

У наступній європейській культурі пастух і пастушка залишилися символом прекрасної й чистої любові, що переборює всі перешкоди й сильнішає смерті Цей символ з’явиться в повісті Астафьева, коли Борис Костячи-Ев згадає своє дитяче враження. До війни він з матір’ю їздив у Москву, де в театрі бачив

балет-пастораль. Дитяче враження залишилося в нього на все життя: “Ще я пам’ятаю театр із колонами й музику, і як танцювали двоє – він і вона, пастух і пастушка – згадав. Галявина зелена Ягнички білі. Пастух і пастушка в шкірах.

Вони любили один одного, не соромилися любові й не боялися її. У довірливості вони були беззахисні” (ІІ, “Побачення”). Але реальне життя так далеке від тої, котра зображується в пасторалі, особливо життя радянських людей і особливо в роки Великої Вітчизняної війни. У повісті докладно описаний епізод у маленькому українському містечку, тільки що відбитому у фашистів. Бувалі червоноармійці вражені, коли знаходять у городі за лазнею вбитих старих, що не встигли сховатися від артналета.

Старі вмерли одночасно, але в останню мить намагалися прикрити й уберегти один одного: “Вони лежали, прикриваючи один одного. Старухаспрятала особа під мишку старому. І мертвих било їхніми осколками, посікло одежонку, видерло сіру вату з латаних тілогрійок, у які обоє вони були одягнені” (І, “Бій”). Місцевий житель і партизан Хведор Хвомич розповів, що ці старі – сторонні.

Вони з’явилися тут приблизно двадцять років тому, приїхавши з голодного Поволжя, стали пасти колгоспний табун, тобто минулого теперішніми, а не придуманими пастухом і пастушкою Автор міркує про життя цих старих: напевно, жили вони по-всякому – і в лайці, і в життєвих дрязгах; вид у них не пасторальний (рвана обувка, мачульна сумка з лепехами з мерзлої картоплі), однак умерли вони разом, намагаючись урятувати один одного. І в цьому вони дуже схожі на літературно-театральних героїв. Персонажами сучасної пасторалі стали не безвісні старі, а молоді герої повести – Борис Костяев і Люся. Їхня зустріч і знайомство були скороминущими (усього два дні), сучасними в повному розумінні слова. Але людям на війні й не дано більше часу на пристрій особистих справ Обоє героя дуже молоді: Борисові – дев’ятнадцять років, Люсе – двадцять один рік, а війна вже покалічила їх морально.

Борис – тонко почуває, спостережлива людина, взводний командир, що бореться на передовий і щодня ризикує життям, бачить смерть своїх бійців і німецьких солдатів. Він повинен був би звикнути до війни, а його душу – зачерствіти, як у старшини Мохнакова. Але немає! У Бориса трепетна й совісна душа, він щораз важко переживає чуже горе й смерть Досить згадати, як він іде по полю після нічного бою й на кожному кроці бачить умираючих німців.

Вони просять його про допомогу, ледве не вистачають за ноги, а він замружується від жалості й жаху. Сам себе Борис називає ” ванькой-взводним”, але, довідавшись ближче його думки й почуття, читач розуміє, що головний герой саме не “ванька”, не тупий виконавець штабних наказів. Одного штабного інтелектуала – ситого, чистого, самовдоволеного ад’ютанта – автор показує в сцені з німецьким генералом, що застрелився (ІІ, “Побачення”). Саме подібні штабні шаркуни презирливо й поблажливо ставляться до “примітивного” солдатам і молодшим офіцерам з передовий, на яких, між іншим, лягає головна вага війни.

Про Люсе нас відомо дуже мало. Вона явно не сільська, але, як вона опинилася в українському містечку, автор не розповідається Під час окупації в неї в будинку жив німецький офіцер, якому місцевий староста поставляли дівчин для розваг. Люся це знала й навіть спостерігала сцену, як офіцерський собака загриз дівчину за те, що вона підняла руку на хазяїна.

Що було із самою Люсей в окупації, автор теж не повідомляє, але з її зривів під час розмови сборисом зрозуміло, що вона соромиться минулого й жахається своїм спогадам. Сучасна пастораль представлена в повісті так: він і вона, незважаючи на страшну війну, не втратили головних людських якостей – здатності любити й співчувати Тільки два дні були вони разом, але Борис до самої смерті мріє про нову зустріч (уявлюваний приїзд до Люсе – ІV, “Успение”) і тужить за улюбленим. Все нагадує йому про неї, навіть чорно-жовтий метелик, що сів йому на руку в лісовому госпіталі, навіть дівчина-медсестра в санпоезде, хоча вона була зовсім несхожа на Люсю.

А героїня? Через багато років після війни вона знаходить могилу Бориса й приходить туди поговорити з улюбленим. Вона обіцяє, що незабаром вони будуть разом і вже ніхто не зможе їх розлучити.

Отже, у театральних пастушків було безтурботне довге життя й прекрасна любов; у реальних пастуха й пастушки (старих, убитих при артобстрілі) було важке довге життя й любов до смерті; на частку Бориса й Люси випала коротка, зламана на самому початку життя й вічна розлука після двох днів щастя Але й Борис, і Люся зберегли любов до кінця життя й через це схожо на героїв пасторалі. Вони з’єднаються назавжди, як обіцяє жінка в самотньої степової могили, щоправда, після смерті. Такий фінал сучасної пасторалі перетворює повість про любов у повість-реквієм по радянським людям, убитим на війні, але перемігшої в ній. Реквієм – це жалобна музика або заупокійна молитва.

Саме так можна визначити зачин і кінцівку повести “Пастух і пастушка”. Скорбна жінка приходить на занедбану солдатську могилу посередині степу, недалеко від залізничного насипу, але далеко від найближчих станцій Опис могили в степу як би оперізує військову частину повести й дозволяє визначити жанр добутку не тільки як сучасна пастораль, але і як повість-реквієм. Підбиваючи підсумок, варто сказати, що в повісті “Пастух і пастушка” представлений неповторний авторський погляд на війну. Астафьев описує не стільки події війни, скільки чоловік, що пручається війні, її впливу, що руйнує людську душу.

У цьому яскраво виявився антивоєнний пафос. Літній солдат Ланцов із взводу Бориса Костяева формулює головну ідею добутку: “Невже таке кровопролиття нічому не навчить людей? Ця війна повинна бути останньої!

Останньої. Або люди неварті називатися людьми” (ІІ, “Побачення”). Спочатку авторське визначення жанрової своєрідності військової повісті “сучасна пастораль” можна прийняти за іронію: які ж під час Великої Вітчизняної війни пастушки! Але після прочитання добутку стає зрозуміло, чтов цьому дивному визначенні виразилися симпатія й глибоке співчуття письменника Борисові й Люсе – трагічним, по суті, героям, тому сучасна пастораль дуже нагадує реквієм


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Головна ідея повести Віктора Астафьева “Пастух і пастушка” Відтоді, коли над Рейхстагом в 1945 році піднявся радянський прапор, пройшло чимало часу, але не ослабнув інтерес суспільства до цієї історичної події. Відразу після війни з’явилися добутки, що оповідають про страшні, трагічні події в історії нашої Батьківщини. У літературі могутньо зазвучали голосу письменників фронтового покоління, письменників-учасників війни. Післявоєнна література прославляла...
  2. Твір по роману В. П. АСТАФЬЄВА “ПАСТУХ І ПАСТУШКА” Ледве більше піввіку, що минули після Великої Вітчизняної війни, не послабили інтересу суспільства до цієї історичної події. Час демократизму й гласності, що освітило світлом правди багато сторінок нашого минулого, ставить перед істориками й літераторами нові й нові питання. І поряд із традиційно розглянутими добутками Ю. Бондарева, В. Бикова, В. Богомолова...
  3. Короткий виклад сюжету – Пастух і пастушка сучасна пастораль По пустельному степу уздовж залізничної лінії, під небом, у якому важким хмарним маренням проступає хребет Уралу, іде жінка. В очах її коштують сльози, дихати стає усе сутужніше. У карликового кілометрового стовпа вона зупиняється, ворушачи губами, повторює цифру, що значиться на стовпчику, сходить із насипу й на сигнальному кургані відшукує могилу...
  4. Жанрова своєрідність повести Собаче серце Булгакова М. А Отже, у знак мирного привіту Знімаю капелюх, б’ю чолом, Довідавшись філософа-поета Під обережним ковпаком. О. С. Пушкін По жанрі “Собаче серце” (1925) є повістю, але, міркуючи про її жанрову своєрідність, варто визнати, що це соціально-філософська сатирична повість із елементами фантастики. У повісті описується непівська Москва середини 20-х років XX століття...
  5. Жанрова своєрідність роману Л. Н. Толстого “Війна й мир” Будь-який літературний Твір можна віднести до якого-небудь жанру – епічному, ліричному, драматичному. “Війна й мир” – великий і складний добуток. До якого ж жанру треба його віднести? Деякі бачать у добутку насамперед історичний роман, у якому розповідається про навалу військ Наполеона на Росію, а також про людей, що жили в...
  6. Жанрова своєрідність роману Капітанська дочка Пушкіна А. С При визначенні жанру “Капітанської дочки” (1836) дослідники зіштовхуються з деякими труднощами. Справа в тому, що “Капітанській дочці” властиві жанрові особливості й повести, і роману, а сам Пушкін називав свій добуток те повістю, то романом. Тому не буде принциповою помилкою назвати “Капітанську дочку” романом. Жанрова своєрідність пушкінського роману в тім, що,...
  7. Жанрова своєрідність роману Герой нашого часу Лєрмонтова М. Ю И дивно полюбив я імлу протиріч И жадібно став шукати зчеплень фатальних. В. Я. Брюсов По жанрі “Герой нашого часу” – роман, у якому розкриваються соціальні, психологічні й філософські проблеми російського суспільства 30 – 40-х років XІX століття. Тема добутку – зображення суспільної ситуації в період миколаївської реакції, що наступила...
  8. Жанрова своєрідність роману Розгром Фадєєва А. А Тема роману Фадєєва “Розгром” – оповідання про долі простих людей, тобто про народ, в один із самих драматичних періодів російської історії – у роки громадянської війни. Головним героєм добутку письменник робить Івана Морозова, якого товариші для стислості називають Морозкой. Він простий шахтар, людина без особливих талантів, зі звичайною біографією. Участь...
  9. Жанрова своєрідність роману Майстер і Маргарита Булгакова М. А Прийми собранье строкатих глав, Напівсмішних, напівсумних. Простонародний, ідеальних, Недбалий плід моїх забав, Бессониц, легких натхнень, Незрілих і зів’ялого років, Розуму холодних спостережень И серця сумних замет. О. С. Пушкін У повісті “Собаче серце” Булгаков описав як головного героя видатного вченого (професори Преображенський) і його наукову діяльність, а від конкретних наукових...
  10. Жанрова своєрідність п’єси Вишневий сад Чехова А. П Тема п’єси “Вишневий сад” – міркування драматурга про долю Росії, про її минуле, сьогодення й майбутнє, причому вишневий сад, “прекрасніше якого нічого на світі ні” (ІІІ), персоніфікує для Чехова батьківщину (“Вся Росія наш сад” (ІІ), – говорить Петя Трофимов). Ідуть у минуле колишні хазяї країни – помісні дворяни, духовно безпомічні...
  11. Жанрова своєрідність п’єси На дні Горького М. Ю Я зв’язок мирів, усюди сущих, Я крайня ступінь речовини; Я осередок живучих, Риса начальна божества; Я тілом у поросі зотліваю, Розумом громам велю. Я цар – я раб – я хробак – я бог! Г. Р. Державін По жанрі п’єса “На дні” (1902) – драма, при цьому її жанрова своєрідність...
  12. Жанрова своєрідність оповідання Пан із Сан-Франциско Буніна І. А По жанрі “Пан із Сан-Франциско” (1915) – оповідання, а його жанрова своєрідність визначається соціальною й філософською проблематикою. Соціальні проблеми представлені в оповіданні так: Бунін розвінчує владу багатства, показуючи наслідку цієї влади: соціальна нерівність людей, їхня відчуженість, мнима повага до людини. Комфортабельний пароплав “Атлантида”, на якому багатий американець пливе з Нового...
  13. Жанрова своєрідність поеми Мертві душі Гоголя Н. В Твій вірш, як божий дух, носився над юрбою И, відкликання думок шляхетних, Звучав, як дзвін на вежі вічовий, У дні торжеств і лих народних. М. Ю. Лєрмонтов Час, коли Гоголь задумував і створював свої добутки – з 1831 (“Вечора на хуторі біля Диканьки”) по 1842 (перший тім “Мертвих душ”), –...
  14. Скорочено “Пастух і Король” Лафонтена Всім нашим життям володіють два демони, яким підпорядковані слабкі людські серця. Один з них зветься Любов’ю, а другий – Честолюбством. Володіння другого ширше – у них часом включається й Любов. Цьому можна знайти багато прикладів, але в байці Мова йтиме про іншому. У колишні часи якийсь розумний Король, побачивши, як...
  15. Художня й жанрова своєрідність поеми С. Єсеніна “Ганна Снегина” Поема “Ганна Снегина” написана в стихотворной формі, але її особливістю є злиття епічного й лирического жанрів у єдине нероздільне ціле. У поемі немає наскрізної дії, немає послідовного викладу збитий. Вони дані окремими епізодумі, автора цікавлять його собственние враження й переживання від зіткнення із цими подіями. Чирический герой поеми виступає і...
  16. Жанрова своєрідність комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Комедія – колір цивілізації, плід розвиненої громадськості. Щоб розуміти комічне, треба стояти на високому щаблі освіченості. В. Г. Бєлінський По жанрі “Горе від розуму” соціальна (ідеологічна) сатирична комедія Тема цього добутку – зображення соціально значимого зіткнення “століття нинішнього”, що бажає замінити старі громадські порядки, виправити вдачі суспільства, і “століття минулого”,...
  17. Жанрова своєрідність роману Петро Перший Толстого А. Н Що вмерла як реальність, живе як повчання. В. Гюго По жанрі “Петро Перший” – історичний роман. Автор такого добутку повинен бути одночасно й істориком, і письменником: історик розшукує історичні факти й історичних героїв, письменник створює історичну дійсність. Історія літератури доводить, що історичні романи можуть бути декількох типів Радянський письменник В....
  18. Жанрова своєрідність байок Крилова Байки, написані Криловим, розрізняються за своїм характером і виду. Деякі являють собою сатиричний памфлет (“Риб’ячий танець”, “Строкаті вівці”, “Щука”), багато хто – оповідання у віршах (“Три Мужики”, “Марнотрат і Ластівка”), є байки – побутові сцени (“Два Мужики”, “Купець”), є й алегорія^-алегорії-алегорії (“Лев, Сарна й Лисиця”, “Дикі Кози”) і т. д....
  19. Жанрова своєрідність оповідання Станційний доглядач Пушкіна А. С Характерною рисою творчості Пушкіна є глибока змістовність. Приклад тому – оповідання “Станційний доглядач” із циклу “Повести покійного Івана Петровича Белкина” (1830), у якому можна знайти цікавий життєвий випадок, любовну історію, психологічну драму, соціальний тип “маленької людини”, філософське осмислення людських учинків і т. д. Залежно від того, на яку сторону змісту...
  20. Жанрова своєрідність п’єс Кальдерона Драма (як жанр, не плутати з драмою як із родом літератури!) – це п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійному напруженні. Автор прагне розкрити психологію персонажів, дослідити еволюцію їхніх характерів, мотивацію вчинків і дій. Щодо п’єс Кальдерона, то їхня “жанрова класифікація проводиться залежно від того,...
Жанрова своєрідність повести Пастух і пастушка Астафьева В. П
«
»