Жанрова своєрідність дум, їхня історична основа

Досить популярним і оригінальним жанром усної народної Творчості є народна дума. Дума – лисичанський добуток переважно героїчного змісту про важливі події української історії. Дума – жанр народної творчості, що перебуває на границі між епосом і лірикою. З одного боку, вона не може бути віднесена до епічних добутків, тому що має багато показників ліричного жанру, римування, строфічність і ін. Так само не можемо прилічити цей вид усної народної творчості до лірики, тому що він має характеристики епічного добутку: сюжет і композицію. Найчастіше

в думах зображуються трагічні сторінки української історії – боротьба народу проти іноземних загарбників.

У думі персонажі чітко згруповані за принципом “наш”, що втілює добро, справедливість, і “чужий”, що несе зло, біль, розруху й поневолення ( Козаки – турки-яничари з Думи “Невільничий плач”, козак Голота – татарин з “Думи про козака Голоті”), Часте протиставлення відбувається на релігійному рівні: християнська віра – “віра бусурманская”. Зміст дум залежить від часу їхнього виникнення. Найдавніші думи зображують страждання невільників у турецькому полоні

(“Невільничий плач”), втеча до рідної землі (“Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі”). Зображуються героїчні вчинки знаменитих народних героїв, захисників рідного краю (“Самойло Кішка”, “Дума про козаке Голоту”), Пізніше з’явилися думи, які звеличують проводирів національно-визвольної війни – Богдана Хмельницького, Івана Богуна. Деякі науковці вважають, що думи виникли в часи Київської Русі з похоронної пісні, обгрунтовуючи свою версію наявністю великої кількості елементів голосіння. Похоронна пісня, що виконувалася князівськими співаками під час поховання героїчно загиблих воїнів, була частиною цілого похоронного обряду. Пізніше пісня відійшла від нього й перетворилася в самостійний жанр – думу. По тематиці думи дуже подібні до історичних пісень і билинам, у яких зображується героїчна боротьба народу проти загарбників. Границя між думою й історичною піснею досить тонка. Основна їхня відмінність у тім, що перша виконується речитативом, а друга – співається. На відміну від історичної пісні, дума має нерівно складені рядки, переважно дієслівне римування:

У чистому полі не орел літає – Це козак Голота добрим конем гуляє

Думи виконувалися речитативом у супроводі народного інструмента – кобзи, бандури або ліри. Текст думи затверджує автора не тільки талановитого, але й досвідченого, знайомого не по слухах з війною й полоном. Тривалий час науковці дискутували: кобзарі були сліпими або видючими? Зміст дум затверджує, що так точно відтворити події незряча людина не могла. Допускають, що кобзарі були осліплені в полоні. Дума розповідала не тільки про події боротьби народу, звільненні, але й піднімала соціальні проблеми, проблеми моралі й духовних цінностей (“Сестра й брат”, “Бідна вдова й три сини”).

Часто думи грунтуються на реальних фактах і зберігають імена історичних героїв – Байда, Самойло Кішка, Іван Богун, Богдан Хмельницький. Але в деяких думах герої вигадані й персоніфікують собою узагальнений образ типового представника епохи або мрії й прагнення народу. Такою героїнею є Маруся Богуславка – узагальнений образ жінки-бранки. Думи – дуже багатий, цікавий і пізнавальний жанр усної народної творчості, що містить у собі дух епохи незламного покоління.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Жанрова своєрідність дум, їхня історична основа