Земля й людина в добутках М. А. Шолохова
Перу Михайла Олександровича Шолохова належить велика кількість добутків, у яких описані життя й побут простого народу, його лиха й страждання, невеликі радості й любов. М. А. Шолохов, маючи середнє утворення, ніколи не зловживав ніякими філософськими теоріями. Для нього ніколи не існувало питання про те, є чи Бог ні. По своїх поглядах на дійсність він є стихійним матеріалістом і атеїстом. У його романах і оповіданнях дії розвиваються, в основному, у сільській місцевості, у козацьких станицях. Всі персонажі добутків тісно й нерозривно пов’язані
Земля – їхня головна годувальниця, від її залежить, чи будуть люди ситими. М. Шолохов у своїх добутках розповідає про жахи голоду, голоду не в результаті бойових дій, коли грасували поля, а в результаті посухи. Так описує він це явище в оповіданні “Алешкино серце”: “Два літа підряд посуха дочерна вилизувала мужицькі поля. Два літа підряд жорстокий східний вітер дул з киргизьких степів, тріпав поруділі патли хлібів і сушив спрямовані на висохлий степ очі мужиків і скупі, колючі мужицькі сльози
Слідом крокував голод. Алешка уявляв собі
Але не завжди жара губила врожай. В інший час селянам доводилося трудитися на землі від зорі й до темна, щоб встигнути зробити всі польові роботи вчасно й не втратити врожай. На полях працювали не тільки мужики, але й жінки й діти. Все село від мала до велика йшла в поля. На день села порожніли, залишалися лише старі так зовсім малі дітлахи. Однак селяни не просто обробляють землю, вони ставляться до неї, як до живої істоти, як до матері, що годує й піклується про їх. Розуміючи важливість наявності землі в їхніх руках, гарні хазяї борються за збереження її в їхній власності. Вони не бажають приймати нововведень комуністів, спрямованих на колективізацію земельних угідь
Трагедія, пов’язана із цим періодом історії російського селянства, описана Шолоховим у романі “Піднята цілина”. У ньому розкриваються всі лиха й переживання селянина-власника, якому нелегко віддавати своє добро в чужі руки. Автор розкриває цілком обгрунтовані страхи людей із приводу того, що в чужі (або колективних) руках не буде його годувальниця так само гарна й доглянута, як у його власних. У своїх добутках М. А. Шолохов розкриває не тільки зв’язок людини безпосередньо із землею, але і його залежність від сил природних. Адже що не говори, а людина – дитя природи, її невід’ємна частина. Саме тому, виявляючись від її відділеним або вступаючи з нею в протиріччя, людина часом не може знайти гармонію із самим собою
У роботах цього автора як ідеал життя представлений природа в її вільному, природному розвитку. Людина, як частка цієї природи, може жити нормально, може розвиватися й бути щасливим тільки в тих природних умовах, які забезпечуються природою. Однак людина в умовах суспільства завжди обмежена моральними, побутовими, юридичними, соціальними умовами, які часом перекривають його прагнення на щастя, його права, включаючи право на життя. Суспільні встановлення, як правило, вступають у протиріччя із природними законами, тому людське суспільство постійно перебуває в стані конфлікту, З одного боку, живучи в гармонії із природою, людина, по думці Шолохова, буде щасливий, з іншого боку – він не здатний отрешиться, відділитися від навколишньої його дійсності. Це протиріччя супроводжує людину протягом всього його життя. Прагнення одночасно жити в згоді й із природою, і із суспільством рідко приносить задоволення й бажаний результат
Основний конфлікт роману “Тихий Дон” полягає в зіткненні між вічними, природними законами природи й тих подій, які визначаються суб’єктивними устремліннями окремих людей або їхніх груп, окремими державами, цілими політичними об’єднаннями. При цьому слід зазначити, що рани, нанесені природі, природою же й заліковуються, а людські трагедії, трагедії, які ламають і перекреслюють людські долі, залікувати нельзя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)