“Земля багата – народ багатий”, – вчить нас народна мудрість. Здавна українці бережливо ставилися до своєї годувальниці, любили її, шанували, оспівували в піснях та віршах. Сьогодні ж ситуація дещо змінилася. Ми використовуємо дари природи і не задумуємось над тим, що забруднюємо її, приносимо їй шкоду. Тому в наш час так гостро постає проблема екологічного захисту, швидкими темпами зростає інтерес до питань екологічного характеру. Правильним є твердження, що раніше людину лякала природа, а тепер навпаки – загрозою для природи
стала людина. На передній план людських турбот тепер виходить питання порятунку цілої планети. Поглиблюються наукові та виховні заходи з питань екологічного захисту, чітко контролюється ступінь забруднення. Але цього надто мало, якщо ми не налаштуємо себе на збереження нашої неньки природи. А починати варто з найменшого: з доглянутого дерева коло рідної хати, з невеличкої допомоги птахам у зимовий період, з посадженої берізки край дороги. Здавалося б, це зовсім неважко: зберегти чистими річку або ставок, не дозволивши собі їх засмічувати всяким непотребом, не викидати сміття на дорогах, якими ми ходимо. Але цей простий крок з нашої сторони, мені здається, є, так би мовити, своєрідним тестом на людяність, тестом на право найменуватися частиною довкілля. Отже, ми повинні шанувати багатства, які дає нам природа, і не нищити того, чим вона нас так люб’язно обдаровує.
(3 votes, average: 3.67 out of 5)