Повість “Кайдашева сім’я” була написана ще 1878 року, але й досі її чити – ють залюбки і сміються від душі, і сумують, впізнаючи, на жаль, сімейні ситуації А сталося так, тому що І. С. Нечуй-Левицький відтворив саму суть людських хи рактерів і життєвих принципів, показавши їх через національно своєрідне світо бачення українців. Відтак і тема сім’ї набула головного значення.
Спостерігаючи перипетії життя сім’ї Кайдашів, ніби бачиш усе з певної від стані. Проте відстань часто скорочується, бо надто вже типові ситуації змальоші
но. Ось два брати Карно й Лаврін розмовляють про дівчат, і ми бачимо, як по різному дивляться на світ ці люди: один – Карпо – в усьому бачить негатив, другий – Лаврін – готовий люби ги увесь світ. Проте поступово, коли обидші одружуються, їхні позиції стають схожими. То що ж сталося у сім’ї Кайдашів? їм те, що, на жаль, ще й сьогодні спостерігаємо у сім’ях, бо найбільш затятими і непримиренними люди стають стосовно близьких. Вважається, що зі своїми можнп й не церемонитись, бо, бач, правила хорошого гону – це для зовнішнього вжитку Отак і отруюємо ми життя одне одному у сім’ї, не помічаючи, як боляче
ранимії тим самим і себе, калічимо основи. Адже й у сім’ї Кайдашів не завжди все були погано. Хоч і пиячив старий Кайдаш часом, проте сини його поважали, як запе дено було українською сімейною традицією, і Карпо хіба що міг пожартувати про батькові переживання щодо п’ятничного посту. Але куди ж поділося оце почуг тя гумору, коли почалися жіночі сварки? Що спонукало Карпа штовхнути батька під час сварки? Здається, оте саме недбальство у родинних стосунках, яке дні волю егоїзму, жадібності та іншим негативним рисам характеру. Ніхто з Кайдашін у сім’ї і не думав стримуватися у своїх емоціях і ніхто не подумав про інших, про те, як їм ведеться у такому домі. Можливо, вперше це показала Мелашка, не ви тримавши постійного напруження і залишившись у Києві. Її пошуки, хвилювання дещо припинили егоїстичні і бездумно жорстокі напади на неї свекрухи, однак і годі ще не все владналося. Кілька разів сім’ю мирили представники громади, влада. Та хіба це може втримати мир у сім’ї! Про це Нечуй-Левицький дотепно говорить у останніх рядках повісті, коли передає розмову великомудрих баби Параски й баби Палажки, які міркують, куди треба одсунуть хати Карпа й Лавріна, щоби гам запанував мир. Але тут-таки Параска зауважує, що і в самої Палажки така сама проблема в родині. Отже, вона спільна.
Отож письменник спонукає через смішні й дотепні сцени з родинного життя Кайдашів замислитись над тим, як зберегти лад у сім’ї.