Іван Андрійович Крилов був надзвичайно талановитою людиною: захоплювався математикою й іноземними мовами, поезією та музикою, писав п’єси та видавав часописи. Проте найбільше визнання й славу принесли йому байки. Славу великого російського байкаря Крилов зажив ще за життя. Коли Івана Андрійовича запитували, чому він пише байки, він відповідав: “Байки зрозумілі кожному”. Так, байки Крилова знані всіма й зрозумілі кожному. Хто з нас не читав його прекрасних байок, не дивувався його кмітливим, дотепним, розумним висловам, багато з яких
стали афоризмами? У кожній його байці розігрується ніби жива сцена із життя. У своїх байках поет висміював усілякі людські вади: лінощі, заздрість, дурість, пустомельство, хвалькуватість, жорстокість, скнарість. Ось, наприклад, байка “Тришкіна свита”, у якій автор піддає нищівній критиці людину, що, не маючи хисту, береться за діло, яке їй не під силу, внаслідок чого зі свити залишилися самі лише рукава. Кожна людина повинна виконувати роботу відповідно до своїх здібностей і покликання, доводить І. А. Крилов у своїй байці “Квартет”. Сюжет її досить нескладний: здобувши музичні інструменти й ноти, Мавпа,
Осел, Цап та клишоноге Ведмежа вирішили затьмарити увесь світ своїм мистецтвом, але нічого з цього доброго не вийшло. І тоді мавпа заявила, що буцімто вони всі не так сидять, тому й музика погана. Пересаджувалися вони декілька разів, проте квартет не йшов на лад. І тут трапилось Солов’ю пролітати повз цих “музикантів”, він і пояснив їм, що для того, щоб стати музикантом, необхідно мати відповідні здібності, талант, без яких, як би вони не сідали, нічого в них не вийде. – Чтоб музыкантом быть, так надобно уменье И уши ваших понежней, – Им отвечает Соловей: – А вы, друзья, как ни садитесь, Все в музыканты не годитесь. Крилов добре знав нужденне життя трудівників, бачив несправедливість тогочасних законів, що діяли на догоду панівним класам, і реалістично змальовував тогочасне життя у своїх байках. У байці “Вовк і Ягня” він ставить важливу проблему всесильності і хижацьких звичаїв можновладців, а також безправ’я трудящих. Мале Ягня, пустуючи, забігло до річки напитися води, де його й побачив голодний Вовк і, щоб якось виправдати свою жорстокість, став наводити усілякі безглузді аргументи, але кінець кінцем, втомившись, заявив, що Ягня винне вже в тому, що Вовкові їсти хочеться. Сказавши це, Вовк потягнув Ягня у темний ліс. Ось вся правда, справедливість і законність можновладця. Скільки шкоди приносять суспільству неуки, люди нікчемні, неосвічені, некультурні? Неважко уявити. Самі нічого не тямлячи в науці, вони ще й учених засуджують. Цю тему розробляє поет у своїй байці “Свиня під дубом”. Свиня, досхочу наївшись під дубом жолудів, умостилася спати, а коли прокинулась, стала підривати під дубом коріння. Коли ж ворон пояснив їй, що це для дерева шкідливо, що воно може засохнути, свиня відповіла, що, мовляв, для неї абсолютно не важливо, засохне дерево чи ні, аби були жолуді, від яких вона жиріє. Так і люди-неуки заперечують науку, забуваючи, що користуються її плодами. Байки Крилова. їх безліч. І кожна важлива, цікава й цінна по-своєму. У них цілий світ. Вони відзначаються яскравістю, дотепністю, виразністю мови. Великий письменник-байкар викриває у них недоліки, які заважають людям жити, критикує не лише окремі вади людей, а й певні історичні події та суспільні явища. Давно вже немає на світі І. А. Крилова, але творіння великого російського байкаря залишаються нетлінними і являють собою велику цінність і сьогодні.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)