Зародження ренесансного світогляду в творах Данте

Коли йдеться про розвиток літератури та культури, будь-який поділ на періоди, школи, стилі, навіть епохи дуже умовний. Кожній добі притаманний певний світогляд, особливе розуміння людини, її призначення та сутності, але перехід між цими етапами відбувається дуже повільно, а визначити той момент переходу зазвичай досить важко. Усе це стосується й переходу від Середньовіччя до Ренесансу. Що спричинило зміну культурних та історичних епох? Розвиток наук, коли людина відчула власні сили, відчула себе впевненішою, соціальні зміни тощо. Якщо говорити

саме про літературу, визначити причину цих радикальних змін, а тим паче їх час, дуже складно. Але надзвичайний вплив на становлення світогляду Ренесансу мав Дайте Аліг’єрі – письменник, мислитель, філософ, політичний діяч.

У творах Данте зароджується і розвивається нова філософія доби Відродження. У чому ж вона полягає? Навіть прочитавши далеко не всі Твори автора, ми можемо окреслити кілька позицій.

Пишучи “Божественну комедію”, Данте чи не перший створює літературний твір не латиною, а зрозумілою для звичайних людей мовою. За цим кроком криються значно глибші причини, ніж прагнення

наблизити свою творчість до людей: у добу Ренесансу саме людина стає у центр всесвіту, все робиться за для і заради людини. Але це накладає й певну відповідальність: відтепер людина не має можливості покладатися тільки на сили небесні, бути фаталістом, ренесансна людина наділена свободою вибору і відповідає за свій вільний вибір, Мені запам’ятався один незначний, здавалося б, епізод “Божественної комедії”, у якому, подорожуючи Чистилищем, головний герой розмовляє з ломбардцем Марко, який відверто висловлює думку, що не можна все навколо пояснювати діяльністю вищих сил, бо це виключає свободу вільного вибору людини й знімає з неї відповідальність за вчинене. Ця думка розвиватиметься в літературі Ренесансу й пізніше: чи не найглибше проблема вибору, який “отримала” людина доби Відродження, розкривається у “Гамлеті” Шекспіра. Зрештою, проблеми кризи, життєвого зламу, необхідності зробити правильний вибір й бути відповідальнішим за нього є однією з вічних проблем, що особливо гостро постали саме за тих часів, але не зникають з літератури й дотепер.

Людина у творах Данте “отримала” й інше важливе право – право на земне щастя. Релігійні догми Середньовіччя культивували аскетизм і обіцяли щастя посмертне. Данте ж декларує, що людина потребує щастя за свого земного житні, тут і зараз, і має право боротися й здобувати це щастя. Хоча Данте і був віруючою людиною, він відходить від писаних та неписаних церковних законів не пише у цьому питанні. Він зображує Пекло та Рай зовсім не таким, яким його освітлює офіційна релігійна література, хоч образи Данте не релігійні, а символічні, для такої вільної інтерпретацій треба було мати неабияку сміливість.

Особливу увагу я звернув на переосмислення автором Кохання, адже небайдуже ставлення до цього почуття простежується в усіх творах Данте. Ми знаємо про легендарну історію Данте та Беатріче. Аналізуючи проблему кохання та своє почуття до коханої, Данте говорить про Любов як основну силу, що “рухає сонце і зорі”. Поет стверджує, що саме Любов керує і має керувати людиною: любов до Бога, любов до людей, любов до жінки. Поетизуючи почуття, він виперджує право людини любити, адже закоханість, за Данте, – почуття того ж порядку, що й любов до Бога.

Творчість Данте справила на мене велике враження. Данте Аліг’єрі поєднай цікавий сюжет із глибоким символізмом кожного образу, кожного рядка приймаючи філософський підтекст його творів, ми замислюємось і над нашим питанням. Саме у творах Данте простежується становлення особливого ренесансної о мислення, яке суттєво змінило ставлення людини до світу та до самої себе, якого розвиток людства пішов би якимось іншим шляхом, а отже, і ми були її зовсім іншими.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зародження ренесансного світогляду в творах Данте