Запорізька Січ (по повісті “Тарас Бульба”)
От звідки розливається воля й козацтво… Н. Гоголь. Тарас Бульба Свою повість “Тарас Бульба” Н. В. Гоголь присвятив боротьбі вільного козацтва з його польськими панами, що гнітили, за національну незалежність. Поляки гнітили селян, переслідували все національне, намагалися насадити свою віру, культуру, далекий українцям спосіб життя. Саме в це лихоліття опорою козацької вільності, сторожовим постом України не тільки проти Польщі, але й проти турецьких загарбників стала Запорізька Січ. Н. В. Гоголь довго й копітко збирав історичний матеріал
Він вивчав літописи, народні перекази й пісні – і от перед нами розвертається яскравий і живий образ “колиски” вільного козацтва. Багато сторінок у повісті присвячено опису Запорізької Січі й боротьбі запорізьких козаків проти загарбників. Військовою доблестю, героїзмом, нескінченною любов’ю до батьківщини залучають до себе увага могутні характери, що сформувалися в завзятій боротьбі за рідну землю
Ніхто не міг устояти перед натиском волелюбних козаків. Їхнє наближення наводило на поляків страх і жах: “…усе, що могло рятуватися, рятувалося. Усе піднімалося
Усі знали, що важко мати справа із цією загартованою вічною лайкою юрбою, відомої під ім’ям запорізького війська…” Гоголь представляє нам Запорізьку Січ як втілення мрії українського народу про вільне життя, про теперішню дружбу й братерство. Тут – царство рівності й волі, і протягом всієї повісті Гоголь прославляє закони й вдачі Запорізької Січі: “Отож вона, Січ! От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви!
От звідки розливається воля й козачество на всю Україну!” Головний герой повести Тарас Бульба переконане, що “немає кращої науки для парубка як Запорізька Січ”. Незважаючи на те, що в перерві між битвами Січ являла собою “якийсь безперервний бенкет, бал, що почався галасливо й втратив кінець свій”, тут панували строгі (і навіть жорстокі часом), але справедливі закони. Вище всього цінувалися в козачій вольниці почуття товариства й повага до старших, тому будь-який злочин проти цих чеснот суворо каралася. За злодійство козака могли забити на смерть у ганебного стовпа, боржника приковували ланцюгом до гармати, поки хто-небудь із товаришів його не викупить або не заплатить за нього борг
Найстрашніша страта покладалася за смертовбивство. В іншому ж “Січ представляла незвичайне явище”. Вона складалася з окремих незалежних куренів, яких було більше шістдесятьох
На чолі куреня стояв курінної отаман, якого ще називали “батьком” за те, що в його руках були гроші, одяг, харчування, паливо. З козаків “ніхто нічим не заводився й не тримав у себе”, навіть особисті гроші віддавалися “під сохран” курінному отаманові. На чолі козацького війська стояв виборний старшина – кошовий, і Козаки дуже пишалися можливістю самоврядування. Таким чином, Січ стала будинком, батьківщиною, опорою козакам, що не жалують ні себе, ні ворогів, якщо потрібно було відстояти незалежність і волю рідної землі
Немов билинні богатирі, запорожці зуміли ввійти в історію беззавітною хоробрістю й невигубною любов’ю до батьківщини, виявленими в героїчній боротьбі із загарбниками
(2 votes, average: 5.00 out of 5)