Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Замітка в газету. Стежиною Євгена Івановича Жицького

Замітка в газету. Стежиною Євгена Івановича Жицького

Замітка в газету. Стежиною Євгена Івановича Жицького
Ніна Василівна Кунченко – директор Зеленогайської середньої школи на Харківщині. Чи мріяла колись весела дівчинка стати директором школи? Ні. Директором – про це й не мріялось. Вона з дитинства хотіла вивчитись на вчительку: проводити уроки, їздити з дітьми на екскурсії, готувати цікаві вечори, ставити спектаклі на сцені шкільного театру…
Її мрії здійснились – закінчила педагогічний інститут у Харкові та повернулась у рідну школу. Тепер – не тільки вчителька. Вона –

директор школи. І уроки проводить. І подорожує разом з дітьми, коли тільки є змога. А вечори які проходять в школі!
Але головна її пристрасть – це шкільний театр.
– Коли я була восьмикласницею, наш учитель організував драматичний гурток. Як зараз пам’ятаю перші сцени (ми ставили тоді “Наталку Полтавку” І. Котляревського та п’єсу Т. Г. Шевченка “Назар Стодоля”). Пам’ятаю, як після уроків залишалися на репетиції. Самі готували декорації, костюми. Мені тоді випало грати роль Стехи…
Ніна Василівна й зараз пам’ятає кожну шкільну виставу, а їх було чимало.
– Все починалося
з гуртка. Тепер у нашій школі діє справжній шкільний театр. Навіть стало традицією – випускний клас готує (на вибір) виставу. Хочете подивитись? “За двома зайцями”, наприклад? У нас є відеоплівка…
Я не втрималася від спокуси – подивилася п’єсу М. Старицького “За двома зайцями” у виконанні учнів. І хоча це була лише відеоплів ка – не могла намилуватись самодіяльними акторами.
– А якби побували на самій виставі, переконались би: шкільна сцена – це найкращі уроки з літератури. Коли вчиш вірш напам’ять, щоб отримати оцінку, – це одне. Коли вчиш роль, звертаєш увагу і на інтонацію, і на логічні наголоси – це зовсім інше. Тут не можна вивчити погано – тебе ж слухатиме вся школа! Слова, промовлені зі сцени, залишаються у пам’яті на все життя.
Очі Ніни Василівни щасливі: вона одночасно і артистка, і вчителька, і директор.
– І все ж таки: чому ви обрали собі стежину філолога? – запитую я.
– Тому що іншої не уявляла: моя мама дуже любила театр, грала роль Наталки Полтавки на самодіяльній сцені. Брат любить музику – працює теж у школі. А ще всі мої подруги пішли вчитись на філфак. Бо був у нас учитель – Євген Іванович Жицький. Людина, яка жила школою, любила українську мову та літературу, віддавалась повністю праці, тобто дітям. Нам було з ним так цікаво вчитись! До нас у школу приїжджав навіть Олесь Гончар: ми запросили його – і він приїхав… Тому й пішли стежиною Жицького Оля Крутоус, Віктор Глушак, Валентина Коваленко, Надія Шушакова, Ніна Костяниця – викладають зараз українську мову та літературу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Замітка в газету. Вчителько моя Слова “вчителька моя” викликають в свідомості більшості людей образ немолодої, радше літньої жінки в окулярах, яка допомагає учневі стати “на крило”, дістати “путівку в життя”. Такі жінки були в житті кожної людини, залишивши там свій слід, добрий чи поганий. Найбільший вплив на душу будь-якого підлітка мають: батьки, вчителі (шкільні та...
  2. Любіть Батьківщину (твір-замітка у газету) Після зимових канікул у школі розпочався другий семестр. Мені доручили написати замітку в шкільну газету, здавалося б, на зрозумілу тему: “Любіть Батьківщину”. Але вдома, сівши за письмовий стіл, дивлячись на чистий аркуш паперу, я довго не могла придумати, з чого почати. У чому саме моя любов до Батьківщини? Мама, бачачи,...
  3. Спорт сьогодні (замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі) Заняття спортом сьогодні викликає багато суперечок. Причина дуже проста: єдине, що нині доступно всім дітям без винятку, це уроки фізкультури в школі. За все інше треба платити, і часто батьки відмовляються віддавати своїх дітей до якоїсь секції, бо сімейний бюджет цього не може витримати. Мене дивує, як багато представники влади,...
  4. Замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі Спорт сьогодні. Заняття спортом сьогодні викликає багато суперечок. Причина дуже проста: єдине, що нині доступно всім дітям без винятку, це уроки фізкультури в школі. За все інше треба платити, і часто батьки відмовляються віддавати своїх дітей, до якоїсь секції, бо сімейний бюджет цього не може витримати. Мене дивує, як багато...
  5. Замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі. Спорт сьогодні Заняття спортом сьогодні викликає багато суперечок. Причина дуже проста: те єдине, що нині доступно всім дітям без винятку – це уроки фізкультури в школі. За все інше потрібно платити, і часто батьки відмовляються віддавати своїх дітей, у секції, тому що сімейний бюджет цього може не витримати Мене дивує, як багато...
  6. ЗАМІТКА ДИСКУСІЙНОГО ХАРАКТЕРУ В ГАЗЕТУ. 5 КЛАС ЧИСТОТА – ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я ЧИ ПРЕДМЕТ СУПЕРЕЧОК? Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набувають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник “Зелена весна”, і починається боротьба за… так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі....
  7. Що нам заважає вчитися (замітка в газету) Навчання – це наша робота. Платню за неї ми одержимо пізніше – коли будемо закінчувати школу, вступати до університету або навіть коли працюватимемо. Хтось стане гарним учителем, лікарем, програмістом, видатним ученим, хтось обере інший шлях у житті. Підвалини нашого майбутнього життя ми закладаємо саме зараз. Як говорив мій батько, дитинство...
  8. Замітка дискусійного характеру в газету ДОРОГА ДО СПОРТИВНИХ ВЕРШИН Хто не мріє стати спортсменом? Хто не хоче бути сильним та здоровим? Мабуть, усі, хто займається спортом, мріють стати чемпіонами. Я, як і більшість моїх ровесників, теж захоплююся спортом. Люблю грати у футбол, кататися на ковзанах. Я також пробував займатись і бігом, і стрибками, і гімнастикою,...
  9. Як я пізнала справжню цінність речей (твір-замітка в газету) На літні місяці мама з татом відвезли мене до бабусі. Довгий час у мене не виходило увійти в режим їх селища: прокидатися з появою сонця, вони називають це “з першими півнями”, гнати на випас тварин, працювати на грядках і в саду. Якось я запитала бабусі: “Навіщо так рано?” Тоді вона...
  10. Ярмарок. Замітка в газету У нашому місті є ярмарок. Він збирається кожну суботу та неділю біля залізничної станції. На цьому ярмарку ви можете що завгодно знайти та купити, аби у вас були гроші. Під час тоталітарного режиму ярмарки в нашій країні були заборонені. Кожний мусив купувати все, що йому потрібно, у державній крамниці. Вважалося,...
  11. Ким і яким бути? ( твір-замітка в газету) Мама мені часто ставить запитання – ким я хочу бути? Я знаю відповідь на це питання, я вже визначився у виборі, але мамі не розповідаю. Чому? Тому що я хочу бути автогонщиком, як Шумахер! А мамі я не розповідаю, тому що бережу неї. Вона буде постійно хвилюватися й нервувати через...
  12. Твір розповідь (замітка в газету) Медсестра Тетяна Спливатимуть роки, але ніколи події страшної і кривавої Великої Вітчизняної війни не перестануть нас вражати самовідданістю і жертовністю людей, які наближали День Перемоги. Сьогодні до нас у весняний передсвятковий день завітали вони – суворі фронтовики. Паморозь лягла на їхні скроні, роки поорали зморшками мужні обличчя, але молодою залишилася душа. Після...
  13. Чи потрібний спорт школярам? (замітка в газету) Інколи від моїх однокласників можна почути, що спорт школярам не потрібний. Вони вважають, що спортом повинні займатися лише спортсмени та ті, що збираються стати спортсменами. А звичайним хлопця та дівчатам спорт ні до чого. Але я з такою думкою не можу погодитись. Я впевнений, що спорт потрібний кожній людині. Дорослі,...
  14. Замітка в газету про героя Якось в один із золотих осінніх днів, а він і насправді був золотим: сліпучим-сонячним, приємно-дзвінким, такої, які бувають лише під час жіночого літа, коли душу згадує все зроблене добро, і турбується про те, що не зроблено,- я таки не удержався й поїхав до своїм знайомих “торфовищам”. Поїхав за власним бажанням,...
  15. Бардовская пісня (замітка в газету) Я пишу цю статтю під враженням недавнього відвідування концерту відомого харківського барда Володимира Васильєва. Пішов я на цей концерт за порадою батьків, які дуже люблять саме цей пісенний жанр авторської пісні. Я хотів зрозуміти, чому, чим ці пісні так милі моїм батькам, чому вони воліють їх всім іншим. До цього...
  16. Що означає бути сучасним? (Замітка в газету) Якби хтось схованою камерою зняв фільм про один день нашого класу, потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчини й хлопці, або вони з XX сторіччя? От я й подумав: що означає “бути сучасним”? По яких таких прикметах можна визначити, представниками...
  17. Замітка в газету: На фестивалі бардовской пісні Я люблю бардовскую пісню. Часто ходжу в палаци культури на концерти бардовской пісні. Я вважаю, що простота й демократичність таких концертів завойовують у наші дні все більшу популярність. Самодіяльна пісня після техномузыки сприймається як щось сьогодення, живе, немов плече друга. Недавно я побувала в Центральному Будинку літераторів ім. А. А....
  18. Екскурсія в краєзнавчий музей ( твір-замітка в газету) Краєзнавчий музей – місце, де зустрічаються сьогодення й минуле. Коли проходиш по його залах, то почуваєш, як дух збіглих часів наповнює тебе. Тут можна робити замітки, годинниками розглядати дивні експонати, а можна просто мріяти, уявляючи себе те скіфом, то солдатом Північної війни, то бійцем, що водружає прапор над рейхстагом. Екскурсія...
  19. Як я довідалася щиру цінність речей ( твір-замітка в газету) На все літо батьки відправили мене відпочивати до бабусі. Я довго не могла звикнути до ритму життя невеликого села: встають зі сходом сонця, як вони говорять “з першими півнями”, виганяють на пасовище домашня худоба, возяться в саду й городі. “Навіщо так рано?” – запитала я в бабусі. Бабуся посміхнулася й...
  20. Мова – скарбниця духовності народу (замітка дискусійного характеру в газету в публіцистичному стилі) Кожен народ має свою неповторну скарбницю – рідну мову. А мова – це глибина тисячоліть, неповторна історія розвитку людства, що прийшло на цю землю творити добро. “Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги” (В. Сухомлинський). Українська мова дивує й...
Замітка в газету. Стежиною Євгена Івановича Жицького
«
»