Замітка в газету: На фестивалі бардовской пісні
Я люблю бардовскую пісню. Часто ходжу в палаци культури на концерти бардовской пісні. Я вважаю, що простота й демократичність таких концертів завойовують у наші дні все більшу популярність. Самодіяльна пісня після техномузыки сприймається як щось сьогодення, живе, немов плече друга. Недавно я побувала в Центральному Будинку літераторів ім. А. А. Фадєєва на фестивалі московських бардів. Майже п’ята година зі сцени Великого залу ЦДЛ звучали бардовские пісні, а авторитетне журі, очолюване відомим поетом Ю. Ряшенцевим, оцінювало виступаючих
Я звернула увагу на репертуар авторів-виконавців. Він на відміну від бардовского репертуару, скажемо, епохи “хрущовської відлиги”, коли співали в основному на політичні Теми, складався здебільшого з пісень-балад про любов, про особисту непросту долю авторів
Видиме, час настало таке, що люди, утомившись від політичних і економічних проблем, усе більше йдуть у себе, намагаючись у власній душі знайти відповіді на питання часу. Загалом, у моїй уяві від любовних пісень бардів виник образ героя-коханця, що шукає причину любовних конфліктів
Не менш яскравим вийшов і загальний образ ліричного героя, що страждає від самітності. Цікаво, що ліричний герой пісень в основному воліє тікати від самітності, а не боротися з ним. Але тікати – гідно, без претензій і інших драматичних атрибутів змушеного або нав’язаного людині самітності. Мені запам’ятався сюжет однієї пісні, де герой досить оригінальним способом спробував відновити мир у сім’ї. Сюжет простий і навіть банальний: він і вона – молодята; відбувається конфлікт, треба розходитися; чоловіки починають ділити барахло; хлопець ненавмисно кинув до своїх речей ночнушку дружини; дружина гордо попрощалася зі своєї ночнушкой. Тут відбувся перелом: хлопець повернув ночнушку зі словами, що без її ця ганчірка йому не потрібна
Так герой-коханець доводить своїй жінці те, що не міг довести їй у повсякденному житті. Я докладно переказала сюжет, тому що він підтверджує серйозну роботу сучасних бардів над текстом пісень. Наприклад, знаменита хвиля бардів минулих років, на мій погляд, була більше прямолінійна у вираженні своїх почуттів. А пісні бардів, які я чула зараз на фестивалі, цілком можуть існувати окремо від музики як вірші. Відходом бардів в особистісні проблеми я пояснюю й те, що на фестивалі не пролунало ні однієї пісні-протесту, наприклад, про чеченську війну, як колись такі пісні звучали про війну Вафганистане.
Під час перерви я познайомилася з ведучим фестивалю відомим поетом Олексієм Дидуровым. Від нього я довідалася, що більшість бардЪів, що виступали, є членами очолюваного їм кабаре “Кардіограма”, що існує вже більше 15 літ
– Ідея кабаре аж ніяк не в орієнтації на шоу-бізнес, – сказав мені Дидуров, – хоча нас знімають для телебачення, записують на радіо, запрошують на різні фестивалі й концерти. В основному складі виступають барди: А. Ошеннон, Д. Гузь, В. Немировский, М. Корякин, В. Іванов. Наша головна ідея – служити безкорисливо вітчизняній культурі й у якімсь ступені бути противагою антикультурі, що заполонила екрани телевізорів, ефір і сцени. Стати членом нашого кабаре непросто. Треба напрацювати певний професіоналізм у грі на гітарі, у текстах, у вокалі. Не скидаємо з рахунків і особисті духовні якості автора-виконавця. Мерзотники й пройдисвіти всякого роду в нас не затримуються, так само як і хлопці, що намагаються витягти якісь матеріальні вигоди з участі в нашім кабаре. Ціль тільки одна: безкорисливий творчий порив, на якому й тримається культура взагалі.
Я довідалася також, що через кабаре “Кардіограма” пройшли у свій час багато провідних бардів країни. Зі сцени кабаре звучали голосу Володимира Висоцького, Булата Окуджавы й багатьох інших
Вертаючись із фестивалю, я міркувала про перспективи такого роду поезії, поезії під гітару. Чи є те, що я бачила сьогодні, новою хвилею авторської пісні? Олександр Галич. якось сказав: “И коли-небудь, після Гутенберговской епохи, про нас будуть згадувати, як про зачинателів, вірніше, продовжувачах перерваної традиції”. Ці слова Галича, я сподіваюся, будуть пророчими: авторська пісня з новою силою здійметься над Росією. Вона знову виявить співака, що стане пульсом нашої епохи
(1 votes, average: 5.00 out of 5)