Загарбання українських земель сусідніми державами
Уже в XIII столітті виникає загроза Київській Русі з боку Литви, коли нею здійснюються перші напади на західноукраїнські землі. Остаточне загарбання Литвою західноукраїнських та південно-руських земель припадає на XIV століття (за князювання Вітовта).
Водночас із литовськими князями на українські та білоруські землі зазіхали польські й угорські королі, кримські хани, турецькі султани, молдавські правителі. Коли ж загострилися відносини Литви та Польщі стосовно українських земель, утворилася загроза нападу з боку Німеччини. Тоді литовський
У цей же час український народ вів тривалу боротьбу проти турецько-татарських нападників. Оттоманська імперія у XIV столітті захопила Молдавію, Буковину, Бессарабію, нападає на Галичину, Поділля. Постійних нападів зазнавали українські землі з боку Кримського ханства.
Піднесення культури, літератури, науки й освіти в епоху Відродження
Часи Середньовіччя змінилися
У деяких європейських країнах (в Італії – XIV-ХУІ ст., в інших країнах – кінець XV – початок XVIII ст.) розпочався перехідний період у культурному та ідейному розвитку від середньовічної культури до нового часу – Ренесанс, для якого найбільш характерними рисами є гуманістичний світогляд, піднесення прекрасного, звернення до культурної спадщини античності. У добу Ренесансу з кінця XVI до середини XVIII ст. утвердився стиль бароко, що передбачав підкреслену урочистість, декоративну пишність, динамічність композиції, мальовничість. Яскравими представникам бароко в Україні були:
• архітектори Іван Григорович Барський, Степан Ковнір;
• письменники Лазар Баранович, Феофан Прокопович, Іоаникій Галятовський, Григорій Сковорода, Іван Вишенський;
Композитори Дмитро Бортнянський, Максим Березовський. На українських землях із середини XIV століття поступово піднімаються з руїн міста, розвиваються ремесла, торгівля. На першому плані в цьому розвитку виступають західноукраїнські землі. Заснований у XIII столітті, Львів стає центром Галичини. Прагнучи звільнитися з-під влади феодалів, деякі міста домагаються самоврядування (Магдебурзьке право). Ремісники об’єднуються в цехи. У середині XV століття зароджуються парафіяльно-громадські організації, що згодом розвинуться в братства. Набувають розвитку архітектура, образотворче мистецтво (іконопис), прикладне мистецтво, музична культура.
Поширення католицизму. Створення греко-католицької церкви
У другій половині XVI століття на українських землях різко посилюється феодальний, національний та релігійний гніт у зв’язку з прийняттям Люблінської унії (1569), яка юридично закріпила панування польської шляхти в Україні. 1596 року в Бресті на церковному соборі (з’їзді) була проголошена унія, тобто об’єднання православної церкви з католицькою та створення греко-католицької (уніатської) церкви.
Метою Брестської унії було повернення української церкви в бік Західної Європи. Її запровадження зумовило появу великої кількості полемічної літератури католицьких і православних авторів. “Унія була причиною довгої та важкої боротьби внутрі малоруського народа і остаточно принесла незміримі шкоди цілому його духовному і політичному розвоєві.., унія в минувшині не дала нашому народові майже нічого, не лишила в літературі южноруській ані одного цінного пам’ятника.., натомість знаменито причинювалася до полонізації руської інтелігенції”, – писав Іван Франко.
Ревними прихильниками унії стала частина українських феодалів і священиків, які прагнули домогтися однакового соціального і політичного становища з польськими магнатами. Боротьба українського народу проти покатоличення сприяла виникненню братств (Львів, Луцьк, Могилів, Київ ) – громадських організацій.
Поширення освіти, створення широкої мережі шкіл
Брестська унія зумовила згуртування православних сил на захист національних, релігійних, культурних інтересів українського народу. Цій справі мали сприяти виховання й освіта. У часи монгольської навали шкільна справа занепала. Основними осередками її відродження стали Острог, Київ, Львів. Острозька школа була заснована князем Костянтином Острозьким у 1580 році. В останній третині XVI – першій половині XVII століття справу навчання і освіти очолили братства. Львівська братська школа була відкрита в 1586 році. У Києві – у 1615 році (на Подолі). У 1632 році Київська братська школа об’єдналась із лаврською школою, заснованою в 1631 році Петром Могилою, і почала існувати як Києво-Могилянська академія.