Загальнолюдські цінності в образі Прометея
Людство. Як багато вміщає в себе це слово. Уміщає епохи, цивілізації, усе, що з ними зв’язане, усе, що в них відбувалося. А головне – вони створювалися людиною, ці епохи й цивілізації. І руйнувалися теж людиною… Так що воістину мудро й великий людина, як і безрозсудний і небезпечний на цій землі. Але жодна епоха не проповідувала, на мій погляд, руйнування. Принаймні, не прагнула повалити в безодню небуття все створене. Серед тих, хто гідний пам’яті в будь-якій епосі, я бачу Эсхилова Прометея. Для мене цей античний герой, що зійшов з небес
Сьогодні, як ніколи, відчувається необхідність у таких Прометеях, які служать безкорисливо людям, несуть тепло, світло у вдома своїх співгромадян у століття розгулу й свавілля. Прометей, що спустився з Олімпу, не бачив нічого
Дорослій людині, думаю, навіть не спадає на думку, що глибина змісту образа Прометея якось прикрита. Ні, він весь на очах. З вершини свого часу бачили його представники кращих людей багатьох поколінь. Я читала поему Т. Г. Шевченко “Кавказ”, у якій Кобзар малює прекрасний, непохитний образ народу Кавказу, що подібно Прометею не зупиниться у своїй боротьбі за краще життя. У Лесі Українки є цей образ, а саму поетесу назвали за її мужність і силу духу дочкою Прометея. Не можна говорити про всім відразу. Треба ще вчитися самому жити подібно Прометею, учитися підкоряти свої потреби загальнонародним. Цьому й учить мене герой Эсхила Прометей.