Зачарування людини в добутках М. А. Шолохова
“Німецький снаряд потрапив у стовбур старого дуба, росшего на березі безіменної річечки. Рвана, зяюча пробоїна висушила полдерева, але друга половина, пригнута розривом до води, весною дивно ожила й покрилася свіжим листям. І до сьогоднішнього дня, напевно, нижні галузі покаліченого дуба купаються в текучій воді, а верхні усе ще жадібно простягають до сонця нагострені, тугі листи…” Так само, як це сильне й горде дерево, загартовуються у вогні суворих випробувань і виходять із них пораненими, але не зломленими герої творів Михайла Олександровича
Перед кожним з них встає необхідність визначити своє місце в боротьбі. Так було в ранніх розповідях, що запам’ятали гострі класові конфлікти на Доні, які розкололи не тільки хутора, але й родини. Так було й в “Тихому Доні”. “Мелеховский двір – на самому краї хутора
Воротца зі скотиньего база ведуть на північ, до Дону… З півдня – крейдова хребтина
Перед читачем розвертається епічними, насиченими фарбами, звуками й заходами рідної землі мальовниче полотно з життя донського козацтва. Із сыновней любов’ю малює Шолохов широкі донські степи й вільну козацьку ріку, описує хутірські звичаї й вдачі, показує любов козаків до праці й військової служби, відтворить їх яскраву, самобутню мову. Але автор не ідеалізує козацтво, він ясно бачить станову обмеженість старого укладу життя. У цей замкнутий мир круті зміни принесли революція й громадянська війна
Ні про що не умовчуючи, Шолохов сміло пише правду про повний драматичних протиріч часу. Складний шлях козацтва в революції лока-зан насамперед на прикладі головного героя роману – Григорія Мелехова. Цій чистій і цільній людині призначено було “пройти по борошнах”. Шолоховский герой робить тяжкі помилки, втрачає багато чого з того, що подобалося нам у веселому, сильному, зверовато-гарному хлопцю. Але Григорій ніколи не кривить душею, ні в що не хоче вірити сліпо.
Чесно й безкомпромісно шукає він свою правду, щиро прагне розібратися в подіях, що відбуваються. Куди притулитися, з ким піти? – от нелегке питання, що вирішував у ті роки не тільки Мелехов. У фіналі роману Григорій, що пережив багато втрат і розчарувань, вертається до рідного будинку й притискається зарослою щетиною до сина… “Це було все, що залишилося в нього в житті, що поки ще ріднило його із землею й з усім цим величезним, сяючим під холодним сонцем миром”.
Шолохов спонукує нас знову й знову вчитатися в сторінки роману, щоб зрозуміти: багато чого переживши, Григорій не втратив кращі людські якості. Про долю народу в роки колективізації М. Шолохов розповів у романі “Піднята цілина”. Сьогодні ми знаємо, багато гіркого й страшного про тім часі, про трагічні долі “старанних” селян, яких держава знищували “як клас”.
Тривожні ноти пролунали й в “Піднятій цілині”, створеної по гарячих слідах подій. Можна сперечатися про те, наскільки повно відбитий час у романі, але навряд чи підлягає сумніву майстерність автора, що малює яскраві людські характери. Важко знайти людину, що не стежив би із хвилюванням за драматичними епізодами становлення колгоспу в Гремячем Балці, перипетіями життя Семена Давидова, Макара Нагульнова й Андрія Разметнова, не глузував з жартів діда Щукаря.
У фіналі роману звучить схвильоване слово автора, присвячене улюбленим героям: “…От і відспівали донські солов’ї дорогим моєму серцю Давидову й Нагульнову, отшептала їм пшениця, що поспіває, отзвенела по каменях безіменна річка, що текет звідкись із верхів’їв Гремячего байраку… От і всі!” В інтерв’ю напередодні 75-літнього ювілею М. А. Шолохова письменникові поставили запитання: який могла б бути подальша доля головних героїв його добутків, якби вони залишилися живі?
Просто й мудро відповів Шолохов: “Вони б усе боролися за Батьківщину”. З перших днів Великої Вітчизняної війни в битву з ворогом вступив і сам письменник. Уже 23 червня 1941 року пролунало полум’яне й пророче слово Шолохова: “…
Цього разу ми їх поб’ємо так, як ще ніколи не бивали, і на багнетах переможної Червоної Армії принесемо волю поневоленій Європі”. Важкими дорогами війни йдуть герої письменника. Люто воює лейтенант Герасимов, сивий тридцатидвухлетний людина, у серце якого горить невгасима ненависть до ворога (“Наука ненависті”). Борються із загарбниками на рідній донській землі, нещадно випаленої полум’ям війни, колгоспник Іван Звягінцев, агроном Микола Стрільців, шахтар Петро Лопахин.
Проходить крізь приниження й борошна фашистського полону, втрачає всіх рідних, але зберігає життєву силу й стійкість шофер Андрій Соколов (“Доля людини”). Всі вони, прості російські люди, відстоюють у кровопролитних боях свою країну, свій будинок. Образ народу, що бореться, що проявили в час суворих випробувань кращі якості свого характеру, встає зі сторінок книг Михайла Шолохова. Невелика розповідь “Доля людини” став етапним добутком не тільки для радянської, але й для всієї прогресивної літератури миру. Це розповідь-осуд війни як явища, несумісного з людською цивілізацією. Це розповідь-поема про людину, воїна-трудівнику, що виніс всі тяготи війни й зуміла пронести через всі фізичні й моральні страждання чистому, широкому, відкритому добру й світлу душу
. І знову, як в “Тихому Доні”, поруч із посивілим від горя чоловіком – маленький хлопчик. Дитина, чиє дитинство покалічене війною. “Два осиротілі чоловіки, дві піщини, занедбані в чужі краї військовим ураганом небаченої сили… Щось чекає їх спереду?
И хотілося б думати, що цей росіянин людина, людина непохитної волі, выдюжит, і біля батьківського плеча виросте той, котрий, повзрослев, зможе все витерпіти, усе перебороти на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина”. Помнете: поранений, але ще могутній дуб тягнеться до сонця, продовжує жити й давати життя молодий поростили… “Я хотів би, щоб мої книги допомагали людям стати краще, стати чистіше душею, будили любов до людини, прагнення активно боротися за ідеали гуманізму й прогресу людства”, – говорив Шолохов.
У добутках видатного майстра правдиво й щиро, з неперевершеною психологічною глибиною розкриті характери сильних духом людей, що мужніють у суворих випробуваннях на самих крутих поворотах історії
(1 votes, average: 5.00 out of 5)