“З журбою радість обнялась…” (за творчістю Олександра Олеся) – Олена Акульшина
Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року
Автор: Олена Акульшина
“З журбою радість обнялась…” (за творчістю Олександра Олеся)
Пісня “Сміються, плачуть солов’ї…” давно вже стала народною, але в неї є автор – український поет Олександр Олесь. На жаль, його творчість – це ще одна сторінка, зумисне вилучена у свій час із нашої літератури: постаті Б. Грінченка, М. Зерова, Г. Косинки, М. Хвильового, О. Олеся та багатьох інших донедавна були “білими плямами” в культурі українського народу.
Весна… Пора пробудження
Квітки любові розцвітають
Єдиний раз, єдиний раз.
Вони ніколи не вмирають
І вічно жалем ранять нас…
Життя й творчість О. Олеся сповнені радощів і смутку, захоплень і розчарувань, глибоких душевних борінь і розпачу.
Тематичні обрії поезії О. Олеся досить широкі, і в них звучить відгомін першої російської революції 1905 р., на яку він покладав великі
Браття, вставайте,
Сонце стрічайте:
Ранок встає.
Від першої збірки творів поета, шо вийшла в Петербурзі під назвою “З журбою радість обнялась” (1907 р.), повіяло молодою свіжістю, здоровими настроями душі, яка прагне змін на краще. Після поразки революції поета пригнічувало примирення, рабське мовчання сучасників. Бадьорі й радісні тони знову зазвучали в його поезії в дні Лютневої революції 1917 р., та тривога не полишала й тоді великого поета, бо він бачив, як “воля кров’ю сходе…”
Не прийнявши Жовтневої революції, Олесь емігрує за кордон, де видає декілька своїх збірок: “Чужиною”, “Кому повім печаль мою”, “Княжі часи”, у них переважають настрої самоти й приреченості, туги за Батьківщиною. Не раз поет поривався до України, але його стримували сумніви: там один за одним гинули письменники.
1923 р. в Україні було видано збірку сатиричних поезій “Перезва”, Олесь шкодує не тільки “землячків”, що “перегризлись”, як собаки, а й себе, розчарованого й зневіреного.
Останні рядки й дні життя О. Олеся опечалені фашистською окупацією Праги, тяжкою хворобою, звісткою про загибель сина, замордованого в концтаборі, передчуттям близької смерті. Умираючи, поет благав:
О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі!
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Говорячи про значення творчості О. Олеся, не можна не згадати його твори для дітей, писання віршів і казок для малечі давало йому в емігрантські роки втіху… а ліричні твори поета здавна привертали увагу композиторів, серед яких М. Лисенко, К. Стеценко, О. Білаш та інші.
Найкраща поезія О. Олеся – це справжній скарб нашої літератури; оцінюючи творчість поета, Д. Павличко сказав: “Слово Олеся без золота, без каменю, без хитрої мови світить нам і світитиме нашим нащадкам, як діамант людської щирості”.