Юрій Федькович – “буковинський Кобзар”
Демократичний рух на західноукраїнських землях у 60-х роках XIX століття був передусім пов’язаний із діяльністю Юрія Федьковича. Письменник утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні й національні інтереси свого народу.
Ю. Федькович народився у 1834 р. у мальовничому селі на Буковині. Краса рідної землі назавжди увійшла в мистецький світ письменника. Від простих, але душевно багатих людей перейняв розуміння правди і кривди, добра і зла. Мати передала йому любов до української мови, а сестра Марія – до казок, пісень, історичних переказів.
Митець хотів усім допомогти, заспокоїти, розрадити
Та підточувалися творчі сили Федьковича. Переслідування, цькування, напади реакційної преси розхитували нервову систему, заважали працювати. Письменник, не маючи підтримки, впадає у відчай і вирішує відійти від літературної діяльності. Федькович переїжджає до Чернівців і на багато років замовкає, відійшовши від громадсько-культурного життя. Тільки через дев’ять років приходить він на роботу редактором газети “Буковина”.
Незадовго до смерті Федькович писав: Я люблю мою Русь-Україну; Я вірую в єї будучину; В тій-то надії я живу й умру. У цих словах увесь зміст життя письменника-патріота, який ставив у своїх творах важливі громадські проблеми, намагався робити на Буковині те, що зробив Шевченко на Наддніпрянщині. За це й назвали Федьковича буковинським Кобзарем. Визначаючи місце митця в розвитку української літератури, Максим Рильський писав, що Федькович, звичайно, не досяг такої гостроти політичного й соціального світогляду, як Тарас Шевченко, “але треба визначити, що до появи Івана Франка не знали західноукраїнські землі такого сильного поета, як Юрій Федькович”. Справді, творчість буковинського Кобзаря стала всенародним надбанням, увійшовши до духовної скарбниці українського народу.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)