“Євгеній Онєгін” – роман, “у якому відбилося століття”

Роман “Євгеній Онєгін” займає центральное місце у творчості Пушкіна. Це його саме велике художнє произведення, що зробило найбільш сильне влияние на долю всієї російської літератури. Роман у віршах “Євгеній Онєгін” писався Пушкіним біля восьми років. Це були роки навартої творчої зрілості поета. В 1831 году роман у віршах був кінчений і в 1833 році виішов всвет.

Він охоплює події з 1 8 1 9 по 1825 рік – від закордонних походів російської армії після розгрому Наполеона до восстания декабристів. Це були роки розвитку російського суспільства

часу правління пануючи Олександра І. У романі переплетені історія й сучасні поетові події. Сюжет добутку простий і добре известін. У центрі роману – любовна інтрига А головною проблемою є вічна борьба між почуттям і боргом. Герої роману Євгеній Онєгін, Тетяна Ларіна, Володимир Ленский, Ольга становлять дві любовні пари.

Але всім їм не дано судьбою стати счастливими. Тетяна відразу полюбила Онєгіна, а він зумів полюбити її тільки після глубоких потрясінь, що происшли в його охлажденной душі Але, незважаючи на любов, вони не можуть стати щасливими, не можуть з’єднати свої долі. І винуваті в цьому не які-нібудь

зовнішні обставини, а їх собственние помилки, їхнє невміння знайти правильний шлях у житті. Над глибокими причинам цих помилок, змушує Пушкін міркувати свого читача. На просту сюжетну лінію роману нанизана безліч картин, описів, покизаале безліч живих людей з їхньою різною долею, з їхніми почуттями й характерами.

У Пушкіна все це “собранье строкатих глав, напівсмішних, напівсумних, простонарідних, ідеальних” складалося в картину епохи… Яка ж головна думка, головна ідея “Євгенія Онєгіна”? Вона полягає в тому, що щасливо можуть жити лише люди мало думающие, мало знаючі, у яких немає стремлений до високого, духовному.

Люди із чуйною, тонкою душею приречені на страждання. Вони або гинуть, як Ленский, або змушені нудитися “у бездіяльності порожньому”, як Онегин, або мовчачи страждати, як Тетяна. Пушкіна чітко показує, що у всіх фатальних помилках винуваті не тільки його герої, але й те середовище, та обстановка, що сформувала такі характери, що зробила нещасними цих по суті або по своїх задатках прекрасних, розумних і благородних людей.

Поміщицький, крепостнический лад, непосильна, важка праця селян і повне неробство поміщиків і госпід робили нещасними, перекручували життя не тільки кріпосних рабів, але й кращих із дворян, поміщиків. Ці сумні й горькие думки про важке неблагополуччя всього життєвого ладу виражені Пушкіним в останніх смутних рядках роману


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Євгеній Онєгін” – роман, “у якому відбилося століття”

Categories: Шкільні твори

Links