“Євгеній Онєгін” – роман, “у якому відбилося століття”
Роман “Євгеній Онєгін” займає центральное місце у творчості Пушкіна. Це його саме велике художнє произведення, що зробило найбільш сильне влияние на долю всієї російської літератури. Роман у віршах “Євгеній Онєгін” писався Пушкіним біля восьми років. Це були роки навартої творчої зрілості поета. В 1831 году роман у віршах був кінчений і в 1833 році виішов всвет.
Він охоплює події з 1 8 1 9 по 1825 рік – від закордонних походів російської армії після розгрому Наполеона до восстания декабристів. Це були роки розвитку російського суспільства
Але всім їм не дано судьбою стати счастливими. Тетяна відразу полюбила Онєгіна, а він зумів полюбити її тільки після глубоких потрясінь, що происшли в його охлажденной душі Але, незважаючи на любов, вони не можуть стати щасливими, не можуть з’єднати свої долі. І винуваті в цьому
У Пушкіна все це “собранье строкатих глав, напівсмішних, напівсумних, простонарідних, ідеальних” складалося в картину епохи… Яка ж головна думка, головна ідея “Євгенія Онєгіна”? Вона полягає в тому, що щасливо можуть жити лише люди мало думающие, мало знаючі, у яких немає стремлений до високого, духовному.
Люди із чуйною, тонкою душею приречені на страждання. Вони або гинуть, як Ленский, або змушені нудитися “у бездіяльності порожньому”, як Онегин, або мовчачи страждати, як Тетяна. Пушкіна чітко показує, що у всіх фатальних помилках винуваті не тільки його герої, але й те середовище, та обстановка, що сформувала такі характери, що зробила нещасними цих по суті або по своїх задатках прекрасних, розумних і благородних людей.
Поміщицький, крепостнический лад, непосильна, важка праця селян і повне неробство поміщиків і госпід робили нещасними, перекручували життя не тільки кріпосних рабів, але й кращих із дворян, поміщиків. Ці сумні й горькие думки про важке неблагополуччя всього життєвого ладу виражені Пушкіним в останніх смутних рядках роману